Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
Боркати, -каю, -єш, гл. 1) Подрѣзывать крылья (птицамъ). 2) Смирять кого, прибирать къ рукамъ.
Верхній, -я, -є. Верхній. А зуб як вискочить та в верхню гільку, та й застряв там. Рудч. Ск. I. 130. Верхня щелепа. Міусск. окр.
Злячи, -жу, -жеш, гл. = злягти. Желех.
Люлочник, -ка, м. Раст. Oenothera bienis. Лв. 100.
Наві́дати, -ся. Cм. навідувати, -ся.
Надмі́ряти, -ряю, -єш, гл. Отмѣрить немного.
Поворушити, -шу́, -шиш, гл. Пошевелить. Як переночує теє жито та хто небудь поворушить його, то там не можна (хати) строїть. Чуб. І. 101.
Попик, -ка, м. 1) Ум. отъ піп. 2) мн. Раст. Caltha palustris L. ЗЮЗО. I. 173. 3) Насѣк. Chrysomela, листоѣдъ. Вх. Пч. I. 5.
Поприносити, -шу, -сиш, гл. Принести (во множествѣ). Поприносили до його всіх недужих. Єв. Мр. І. 32.
Чортяк, -ка, м. = чорт. З тих склепів виходит чортяк. Гн. І. 214. Пішли до того замку і здибали чортяка. Гн. І. 213.
Нас спонсорують: