Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
Віконечко, -ка, с. Ум. отъ вікно.
Дя́динка, дя́диночка, -ки, ж. Ум. отъ дядина.  
Засльози́ти, -жу́, -зи́ш, гл. 1) Обмочить слезами. Засльозив подушку. 2) Прослезиться.
Мотани́на, -ни, ж. Суета, бѣганье. Піднявся крик людський, збіглася дворня... Шатанина-мотанина. Мир. ХРВ. 130.
Обличчя, -чя, с. Лицо. Прийняв він (янголь) на себе обличчя цара. Рудч. Ск. II. 160. На обличчя був препоганий.
Проз пред. 1) Мимо. Йтимеш проз його. Лохв. у. Іде.... проз двір. Грин. II. 166. 2) Сквозь, черезъ. Процідила проз сито. Васильк. у. Проз лійку наливала карасину і то розлила. Васильк. у.
Пустельниця, -ці, ж. Пустынница. О. 1862. VIII. 14.
Старожитній, -я, -є. = стародавній. Горе, що старожитні козаки, що з предкувіку козаками бували, військовій черні позавиділи. К. ЧР. 197.
Цапіна, -ни, ж. = сапіна. Шух. І. 176.
Цмокотіти, -кочу, -тиш, гл. = чв'якотіти. Мокра нива: як ідеш, то цмокотить: цмок, цмок. Лебед. у.
Нас спонсорують: