Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
Ди́ча, -чі, ж. Дикарство, одичалость; дикіе, одичалые люди. Ваші замки, займища й осади козацька дича під мечем держала. К. ЦН. 188. Замчано кобзаря на край світу, між азіяцьку дичу. К. XII. 130.
Коржавий, -а, -е. Высохшій и жесткій (о кожѣ).
Мути́ти, мучу́, -тиш, гл. 1) Мутить, возмущать. 2) Производить безпорядокъ. Мутив, як на селі москаль. Котл. Ен. І. 25. Доти лях мутив, доки не наївся. Ном. № 876.
Обтулити Cм. обтулювати.
Одина, -ни, ж. Одиночество, уединеніе. Та в одині-самотині в садочку буду спочивати. Шевч. 630.
Перемокати, -ка́ю, -єш, сов. в. перемо́кти, -кну, -неш, гл. Перемокать, перемокнуть. Щоб не перемокли коноплі, пійшла на Сікновеніє тягати їх. Грин. II. 154.
Повибігати, -гаємо, -єте, гл. Выбѣжать (о многихъ). Повибігали якісь панночки. МВ. І. 112. І жінки, і молодиці повибігають. Кв.
Позамовкати, -каємо, -єте, гл. Замолкнуть (о многихъ).
Попразниче, -чого, с. = попразен. Kolb. І. 22.
Чумацький, -а, -е. 1) Чумацкій, принадлежащій, относящійся къ чумаку. Ой ти, жоно чумацькая, чом не робиш, тільки журишся? Чуб. V. 683. Пара волів чумацьких. Рудч. Чп. 101. 2) чумацька дорога, чумацький шлях. Млечный путь. Ком. І. 49.
Нас спонсорують: