Варуватися, -руюся, -єшся, гл.
1) Не рѣшаться, стѣсняться. Що, Парасю голубонько? що тобі доброго трапилось? — А вона все варується мені сказати, тілько гляне та счервоніє. Як я тебе вірно люблю да заняти боюся. — Займай, займай, козаченьку, да займай, не варуйся: я за славу сама стану, сама й виговорюся. Сватай, сватай, козаченьку, сватай, не варуйся.
2) Остерегаться; беречься. Котрий іде у старости, то най ся варує.
Гок, -ку, м. Степной загонъ для скота.
Дешперува́ти, -ру́ю, -єш, гл. Отчаяваться.
Жерло́, -ла́, с. = жерело. Знахарі жерло забили у криниці — тепер нема де напитись холодної водиці.
Забурти́ти, -рчу́, -ти́ш, гл. 1) Забить, засыпать, залѣпить. Вікна забуртило (снігомъ), — нічого не видко. 2) Воткнуть, вонзить. У серце ніж забуртила.
Згуча́тися, -чу́ся, -чишся, гл. Испугаться. Кінь згучався.
Лежебо́кий, -а, -е. Лѣнивый. Була у чоловіка жінка — лиха, дурна, лежебока.
Пересуд, -ду, м.
1) Вторичный судъ.
2) Судебная пошлина, взыскиваемая въ пользу суда съ проигравшаго процессъ. Не будеш пересудів брати.
3) мн. Пересуды, сплетни.
4) Предразсудокъ. Ми пересуди давнішні занедбали. Ум. пересудок. А суддя судить, пересудки бере, пересудки бере, на скам'ю кладе.
Товстопикий, -а, -е. Толсторожій.
Упліт, -льоту, м. 1) Косоплетка, лента вплетаемая въ косу. Хто ж мою русу косу росплете? Хто ж мої упльоти побере? 2) Женская прическа, причесанные и заплетенные женскіе волосы.