Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

рудобривий
рудомизий
рудуватий
рудь
рудько
рудявий
рудявина
рудяк
рудяний
ружа
ружан
ружина
ружний
руїна
руїнний
руїнник
руйновище
руйнування
руйнувати
руйнуватися
руйнувина
рука
рукав
рукавиця
рукавичний
рукавичник
рукавочок
рукавча
рукатися
руків'я
руковини
рукодавник
рукодаїни
рукодайний
рукодійник
рукодійниця
рукодійня
рукодільник
рукодільниця
рукодільство
рукодія
рукодіяння
рукомесло
рукомесний
рукомесник
рукомесниця
рукомество
рукомия
рукопаш
рукопашний
рукопис
рукописний
рулка
руля
рум 1
рум 2
румак
румандє
руманець
румати
румегати
румовий
румса
румсати
рум'ян
рум'янець
рум'яний
рум'янитися
рум'яність
рум'яніти
рум'янка
рум'янок
руна
рунати
рундук
рундуковий
рундучний
рундучок
руненце
рунистий
рунитися
рунка
руно
рунтати
рунтатися
рунтувати
рунце
рупа
рупати
русавка
русак
русали
русалка
русалкувати
русальний
русальчин
русаля
русий
русин
русинка
руснак
русокосий
русь
руський
русявий
русявіти
рута
рутвяний
рутити
рутка
рутній
рутонька
рутяний
рух
рухавка
рухати
рухатися
рухливий
рухлий
рухнути
Дотика́ти Ii, -ка́ю, -єш, сов. в. доткати, -тчу́, -че́ш, гл. Дотыкать, доткать, оканчивать, окончить тканіе. Уже небагато дотикать Ярошисі.
Кручанка, -ки, ж. 1) Вдвое сплетенный, какъ веревка, ремешекъ или проволока; мѣдная кручанка употребляется для инкрустаціи художественныхъ гуцульскихъ издѣлій изъ дерева. Крицеве кресало з мосяжною ручкою; при нім висить на крученні, — удвоє скрученім ремінці, — протичка. Шух. І. 276. Рівніш скручений дріт = кручєнка. Шух. І. 281, 280, 291. 2) Свернутые табачные листья, пропитанные водкой и муравьиной кислотой, дающіе чрезвычайно крѣпкій табакъ. Шух. I. 36.
Лахачі, -чів, мн. Раст. Voccinium uliginosum. ЗЮЗО. І. 140.
Попісцяти, -цю, -циш, гл. Пососать. Як попісце корову теля, то й дасться здоїти. Волч. у.
Поскрібач, -ча, м. Царапающій. Вх. Уг. 262.
Почубеньки, -ків, мн. Трепаніе за волосы. почубе́ньків дати. Оттрепать за волосы. Ном. № 3854.
Прилічи́тиCм. Прилічувати.
Простість, -тости, ж. Простота. Желех.
Схиляти, -ля́ю, -єш, сов. в. схилити, -лю, -лиш, гл. Склонять, склонить, наклонять, наклонить. А сам схилив головоньку, сльози проливає. Мет. 77.
Увера, -ри, об. Упрямый человѣкъ. Вх. Зн. 476.
Нас спонсорують: