Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

рудобривий
рудомизий
рудуватий
рудь
рудько
рудявий
рудявина
рудяк
рудяний
ружа
ружан
ружина
ружний
руїна
руїнний
руїнник
руйновище
руйнування
руйнувати
руйнуватися
руйнувина
рука
рукав
рукавиця
рукавичний
рукавичник
рукавочок
рукавча
рукатися
руків'я
руковини
рукодавник
рукодаїни
рукодайний
рукодійник
рукодійниця
рукодійня
рукодільник
рукодільниця
рукодільство
рукодія
рукодіяння
рукомесло
рукомесний
рукомесник
рукомесниця
рукомество
рукомия
рукопаш
рукопашний
рукопис
рукописний
рулка
руля
рум 1
рум 2
румак
румандє
руманець
румати
румегати
румовий
румса
румсати
рум'ян
рум'янець
рум'яний
рум'янитися
рум'яність
рум'яніти
рум'янка
рум'янок
руна
рунати
рундук
рундуковий
рундучний
рундучок
руненце
рунистий
рунитися
рунка
руно
рунтати
рунтатися
рунтувати
рунце
рупа
рупати
русавка
русак
русали
русалка
русалкувати
русальний
русальчин
русаля
русий
русин
русинка
руснак
русокосий
русь
руський
русявий
русявіти
рута
рутвяний
рутити
рутка
рутній
рутонька
рутяний
рух
рухавка
рухати
рухатися
рухливий
рухлий
рухнути
Богоненавидник, -ка, м. Ненавидящій Бога. К. (Желех).
Гія, гії, ж. Проволочка, замедленіе. Вх. Зн. 10. Cм. гаяння.
Клопитися, -плюся, -пишся, гл. Ссориться. Вх. Лем. 425.
Матер'я́нка, -ки, ж. Вѣнокъ изъ разноцвѣтныхъ бумажныхъ цвѣтовъ у дѣвушекъ. Нѣжинск. у. КС. 1893. V. 283.
Намудрува́ти, -ру́ю, -єш, гл. Намудрить.
Напрацюва́тися, -цю́юся, -єшся, гл. Натрудиться, наработаться. Напрацювавсь добре, поки постягав каміння докупи.
Новітній, -я, -є. Недавно появившійся, новый. Це новітня пісня. Це новітній пан. Уман. у.
Парно нар. Душно, парно.
Прихилля, -ля, с. 1) = прихилище. Нема мені прихилля. Н. Вол. у. Біда сироті без тихого прихилля. Г. Барв. 367. 2) Расположеніе. Чуб. III. 153.
Трачиння, -ня, с. Опилки. Шейк.
Нас спонсорують: