Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

рудобривий
рудомизий
рудуватий
рудь
рудько
рудявий
рудявина
рудяк
рудяний
ружа
ружан
ружина
ружний
руїна
руїнний
руїнник
руйновище
руйнування
руйнувати
руйнуватися
руйнувина
рука
рукав
рукавиця
рукавичний
рукавичник
рукавочок
рукавча
рукатися
руків'я
руковини
рукодавник
рукодаїни
рукодайний
рукодійник
рукодійниця
рукодійня
рукодільник
рукодільниця
рукодільство
рукодія
рукодіяння
рукомесло
рукомесний
рукомесник
рукомесниця
рукомество
рукомия
рукопаш
рукопашний
рукопис
рукописний
рулка
руля
рум 1
рум 2
румак
румандє
руманець
румати
румегати
румовий
румса
румсати
рум'ян
рум'янець
рум'яний
рум'янитися
рум'яність
рум'яніти
рум'янка
рум'янок
руна
рунати
рундук
рундуковий
рундучний
рундучок
руненце
рунистий
рунитися
рунка
руно
рунтати
рунтатися
рунтувати
рунце
рупа
рупати
русавка
русак
русали
русалка
русалкувати
русальний
русальчин
русаля
русий
русин
русинка
руснак
русокосий
русь
руський
русявий
русявіти
рута
рутвяний
рутити
рутка
рутній
рутонька
рутяний
рух
рухавка
рухати
рухатися
рухливий
рухлий
рухнути
Будовця, -ці, м. = будівник. Е, він тут на всю губерню будовця, такого тут і нема, як він. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Джерґотня́, -ні́, ж. = Джерґіт. Жидівська джерґотня. К. Псал. 15.
За́тичка, -ки, ж. 1) Пробка, то, чѣмъ закупориваютъ, затыкаютъ. Чоловік скоренько заткнув пляшку, перехрестив затичку, та знов у воду. Ном. № 1254. 2) Цвѣтокъ, который втыкается въ волосы дѣвушекъ для украшенія. Вх. Зн. 20.
Лу́чче нар. 1) Лучше. Ні, лучче вже мовчімо! К. Іов. 83. Лучче кривду терпіти, ніж кривду чинити. Ном. № 2295. Іде берегом, шукав, де б то лучче скочити в воду. Чуб. І. 55. 2) Больше. Минуло годів десять, чи й лучче. О. 1861. VIII. 26. По чарці, по другій, та так... до десятка, чи й лучче доскочило. Грин. II. 179. Ум. лучченько.
Ошуста, -ти, м. Обманщикъ, плутъ.
Перепічечка, -ки, ж. Ум. отъ перепічка.
Підпихати, -хаю, -єш, сов. в. підіпхну́ти, -ну́, -неш, гл. 1) Подталкивать, подтолкнуть. 2) Подтыкать, подоткнуть подъ что; подсовывать, подсунуть подъ что.
Прозірний, -а, -е. 1) = прозорий. Річок прозірних чисті води. Щог. Сл. 104. 2) Отъ сглазу происходящій. Мил. М. 51, 40, 57. Пристріти.... прозірнії. Мнж. 152. 3) Зрительный. Прозірна труба. ЗОЮР. II. 53. Рк. Левиц. 4) Четкій. Книжка ся прозірна, бо в неї великі букви і мені добре читать. Рк. Левиц.
Скурвай, -вая́, м. = скурвий син.
Стебло, -ла, с. 1) Стебель. К. Дз. 218. Хоть колос похилився, стебло зелененьке. Мет. 21. Один я на світі, — стебло серед поля. Шевч. 2) Рукоятка, напр. ложки, желѣзныхъ видъ и пр. Новомоск. у. 3) Нижняя длинная часть прядильнаго гребня, вставляемая въ донце. Нижняя часть кужілки. (Cм.). 4) Стволъ пастушьей трубы (до раструба). Сосниц. у. Ум. стебельце, стебе́лечко. А в сусіда стіжок сіна, а у мене ні стебельця. Чуб. V. 255. Чи хміль по дорозі, чи стебелечко? Мил. 138.
Нас спонсорують: