Виковувати, -вую, -єш, сов. в. викувати, -кую, -єш, гл. Выковывать, выковать. З того заліза він викував плуга. Чого Бог не дасть, того і коваль не викує. 2) Кричать, прокричать (о кукушкѣ). Що викувала вже зозуля, — проживай, а більше — шкода у що й бажаєш.
Згля́дь, -ді, ж. Вниманіе, уваженіе. Шануй кожного, то будуть люде зглядь мати.
Зумогти, -мо́жу, -жеш, гл. = змогти. Я би так не зуміг жити на світі.
Кровуватий, -а, -е. Многокровный.
Кукуліжка, -ки, ж. = кукули́чка. Сивая кукуліжка, що на лісі кує.
Нако́кати, -каю, -єш, гл. Настричь (преимущ. овечьей шерсти).
Присіпатися, -паюся, -єшся, гл. = присікатися. Дівчата так і присіпались: «Скажи, Мотре!» Чого се він до мене присіпався?
П'ятсот, -тисо́т числ. Пятьсотъ.
Тузяка, -ки, м. Ув. отъ туз.
Хлопцювати, -цю́ю, -єш, гл. Быть въ отроческомъ возрастѣ, быть мальчикомъ. Тут він хлопцював, тут виріс і молодиком став. Як я ще хлопцював.
