Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

розсоханя
розсохатий
розсохач
розсохтися
розсохуватий
розспіватися
розставання
розставатися
розставити
розставляти
розстання
розстановити
розстановляти
розстань
розстаньки
розстаратися
розстаруватися
розстарцюватися
розстати
розстатися
розстебнути
розстелити
розстеляти
розстелятися
розстервитися
розстилати
розстилатися
розстібати
розстібатися
розстогнатися
розстрелити
розстригати
розстрілювати
розстрявати
розстряватися
розстукатися
розступатися
розстьоба
розсувати
розсуватися
розсуд
розсудець
розсуджувати
розсужати
розсуканий
розсукати
розсукувати
розсумуватися
розсунути
розсупонити
розсупонитися
розсучий
розсякати
розування
розум
розумаха
розумець I
розумець II
розуміння
розуміти 2
розумітися
розумний
розумник
розумниця
розумнішати
розумно
розумовий
розумок
розумування
розумувати
розфійниця
розцвірінькатися
розцвіркатися
розцвісти
розцвіт
розцвітати
розцвітатися
розцвяхувати
розцілувати
розцілуватися
розцінити
розцінувати
розціпити
розціпляти
розцокотатися
розцуратися
розчавити
розчавичити
розчавушити
розчавчити
розчастувати
розчати
розчах
розчахнути
розчахнутися
розчвакати
розчепаритися
розчепити
розчепірити
розчепіритися
розчепнутися
розчервонітися
розчесати
розчетвертувати
розчина
розчинати
розчинатися
розчинити
розчинка
розчиняти
розчинятися
розчислити
розчисляти
розчистити
розчитатися
розчищати
розчіплювати
розчіплюватися
розчісувати
розчісуватися
Важити, -жу, -жиш, гл. 1) Вѣсить; имѣть вѣсъ. Він таки має вагу, важить. Дещо. 2) Взвѣшивать. Поламались терези, сіль важучи на вози. Рудч. Чп. 171. 3) Имѣть значеніе, вѣсъ, значить. Знайду собі иншого.... ти мені не важиш нічого. Г. Барв. 397. Що він на своєму господарстві важить? що він за чоловік? Г. Барв. 271. 4) Иметь виды, мѣтить; умышлять, покушаться. Я двох люблю, я двох люблю, — на третього важу. Грин. ІІІ. 70. На віщо ж ти важиш: чи на мою ясненькую зброю, чи на мого коня вороного, чи на мене, козака молодого. АД. І. 170. Де я мірю, там я вцілю, де я важу, — там я вражу. Гол. І. 2. Хто на моє здоров'я важить, той (сам його) не має. Ном. № 3823. Він уже давно важив на нас. на новий рік мав хату запалити, а це от обікрав таки. 5) — чим. Рисковать. Не раз, не два через плоти лазив, не раз, не два здоров'ям важив. Чуб. V. 79. 6) — легко. Придавать мало значенія, не придавать особаго значенія. Не годилось так легко важити тієї сили. К. ЦН. 161.
Догоди́тися, -жу́ся, -дишся, гл. Доугождать. Не день, не два, як панові, Микиті годила. Догодилась титарівна до самого краю. Шевч. 570.
Дотика́ти I, -ка́ю, -єш, сов. в. доткну́ти, -кну́, -неш, гл. 1) Дотрагиваться, дотронуться, прикасаться, прикоснуться. 2) Колоть, уколоть, уязвлять, уязвить словами.
Затяжи́ти, -жу́, -жи́ш, гл. Обременить, отяготить. Хліб в дорозі не затяжить. Ном. № 11378.
Купала, -ли, ж. 1) Имя женскаго существа, упоминаемаго въ пѣсняхъ въ ночь подъ 24 іюня во время празднества купалаДе Купала ночувала? Упала Купала на Йвана. Грин. III. 125. Ум. купа(й)лиця, купа(й)лочкаНа улиці купайлиці (Чуб. III. 195), — т. е. празднуется купалиКупалочка з купа вийшла та й окропом очі завішала. Мет. 312. В Купалочки три дочки. Мет. 311. Ой Купалочка купалася, на бережку сушилася. Чуб. III. 200. 2) Только: купала. Раст.: а)купаваВх. Уг. 248. б) Tussilago farfara. Вх. Уг. 248.
Напи́лювати I, -люю, -єш, сов. в. напили́ти, -лю́, -лиш, гл. Пылить, напылить.
Поманливий, -а, -е. Заманчивый. Була десь у тісній земній неволі, та се визволилася, і Знов ійметься їй на життя веселе й любе, і забігає вона вже думками поманливими. МВ. ІІ. 134.
Попересмикувати, -кую, -єш, гл. Передернуть (во множествѣ).
Промаячіти, -чію, -єш, гл. Промаяться? Сяк так, то з журбою, то з тугою промаячіла Маруся до спасівки. Кв.
Хлипи, -пів, м. мн. Всхлипыванія, слезы. Увірилась йому своїми хлипами.
Нас спонсорують: