Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

розсоханя
розсохатий
розсохач
розсохтися
розсохуватий
розспіватися
розставання
розставатися
розставити
розставляти
розстання
розстановити
розстановляти
розстань
розстаньки
розстаратися
розстаруватися
розстарцюватися
розстати
розстатися
розстебнути
розстелити
розстеляти
розстелятися
розстервитися
розстилати
розстилатися
розстібати
розстібатися
розстогнатися
розстрелити
розстригати
розстрілювати
розстрявати
розстряватися
розстукатися
розступатися
розстьоба
розсувати
розсуватися
розсуд
розсудець
розсуджувати
розсужати
розсуканий
розсукати
розсукувати
розсумуватися
розсунути
розсупонити
розсупонитися
розсучий
розсякати
розування
розум
розумаха
розумець I
розумець II
розуміння
розуміти 2
розумітися
розумний
розумник
розумниця
розумнішати
розумно
розумовий
розумок
розумування
розумувати
розфійниця
розцвірінькатися
розцвіркатися
розцвісти
розцвіт
розцвітати
розцвітатися
розцвяхувати
розцілувати
розцілуватися
розцінити
розцінувати
розціпити
розціпляти
розцокотатися
розцуратися
розчавити
розчавичити
розчавушити
розчавчити
розчастувати
розчати
розчах
розчахнути
розчахнутися
розчвакати
розчепаритися
розчепити
розчепірити
розчепіритися
розчепнутися
розчервонітися
розчесати
розчетвертувати
розчина
розчинати
розчинатися
розчинити
розчинка
розчиняти
розчинятися
розчислити
розчисляти
розчистити
розчитатися
розчищати
розчіплювати
розчіплюватися
розчісувати
розчісуватися
Замасти́ти Cм. замащувати.
Напрути́ти Cм. напручувати.
Обриштовувати, -вую, -єш, сов. в. обриштува́ти, -ту́ю, -єш, гл. 1) Обставлять, обставать лѣсами зданіе при постройкѣ. 2)гарматами. Обставлять, обставить, вооружить пушками. Скавицю гарматами кругом обриштував. К. ПС. 101.
Печаловитий, -а, -е. Печальный. А тут хто й стрінеться — понурий, неговіркий, печаловитий. МВ. І. 44.
Підлітати, -та́ю, -єш, сов. в. підлеті́ти, -лечу́, -ти́ш, гл. 1) Подлетать, подлетѣть. Підлетіла ластівонька до свого гнізда. 2) Подниматься, подняться въ воздухъ. Знявся орел і високо-високо вгору підлетів. До сонця а ні підійти, а ні підлетіти не можна. Ком. І. 18. 3) Пролетать, пролетѣть немного. Стали ловить ятлика; от-от піймають, а він і підлетить трошки. Грин. І. 146. Як тобі, да тетірко, по пожару да не кілко? Де пожар погорить, — крильцями підлечу; де травиця полягла, — ніжками підбіжу. Мет. 221. 4) Съ отрицаніемъ с. в.: быть не въ состояніи летѣть. Уже й не підлетить сокіл, знемігся, сів.
Попереміняти, -ня́ю, -єш, гл. То-же, что и перемінити, но во множествѣ. Попереміняла йому усе плаття, нагодувала його, напоїла. Чуб. II. 469.
Собкати, -каю, -єш, гл. 1) Кричать «соб!». погонять налѣво (воловъ). 2) Помыкать. Він нами собкав, як волами, та й служили! Харьк. г.
Стріла, -ли, ж. 1) Стрѣла. Летіла стріла уподовж села, убила стріла вдовиного сина. Н. п. 2)огняна. Молнія. 3) Бревно, которымъ поворачиваютъ вѣтряную мельницу. 4) Часть ткацк. станка. Cм. верстат. Шух. І. 256. 5) Часть маслобойни. Cм. олійниця. Шух. І. 163. 6) Часть плуга. Вас. 199. 7)водяна. Раст. = стрілиця 4. ЗЮЗО. І. 134. Ум. стрілка, стрілонька, стрілочка. Винесла лучок і стрілочок пучок. Чуб. V. 289.
Трівожитися, -жуся, -жишся, гл. Тревожиться. Люде гірш та гірші лякалися й трівожилися. МВ. ІІІ. 29.
Чаркувати, -ку́ю, -єш, гл. 1) Выпивать, потягивать. Люде чаркували, плакали, обнімались. Г. Барв. 240. Парубки чаркують порційками аж любо. Федьк. Пов. 11. 2)кого́. Потчивать водкой и пр. кого. ХС. VII. 424.
Нас спонсорують: