Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

ретор
реторва
реторика
ретяз
реус
рецетовка
рецок
реч
реченець
речи
речінь
речник
речнистий
речницький
решетилка
решетина
решетити
решетище
решетник
решето
решетувати
решітка
решітник
решіточка
решітце
решт
решта
рештак
рештант
рєзка
ржа
ржавець
ржавий
ржавіти
ржанець
ржання
ржати
ржій
риба
рибак
рибалити
рибалки
рибалчик
рибалчин
рибалчити
рибальня
рибальство
рибальський
рибарити
рибарство
рибарчик
рибарь
рибас
рибаска
рибаха
рибацтво
рибаченько
рибачити
рибачиха
рибець
рибин
рибина
рибка
рибний 1
рибний 2
рибник
рибно
рибоїд
риболов
риболовець
риболович
риболовка
риболовний
риболовник
рибонька
рибчина
риб'я
риб'яний
риб'ятко
риб'ячий
ригати
ригачка
риги
ригнути
риговина
ригувати
риґівниця
риґувати
ридання
ридати
ридван
ридванний
риж
риженький
рижиїще
рижий
рижієвий
рижій
рижіти
рижок
рижуха
риза
риззя
ризи
ризінка
ризка
ризник
ризниця
рийка
рик
рикало
рикання
рикати
рикнути
рикуля
рику-рику!
рило
рильний
риля
риляч
Братолюб'Я, -б'я, с. Братолюбіе.
Відо.... Cлова, начинающіяся съ відо  и здѣсь не имѣющіяся, Cм. на  віді....
Гентина, -ни, ж. Кусокъ дерева, грубо отдѣланный для приготовленія изъ него ложки, клепки для деревянной посуды. Шух. І. 247. 249.
Пасмуга, -ги, па́смужка, -ки, ж. Узкая полоска. Як же ми будемо збоку дивитися на тарілку, то побачимо тільки пасмужку від неї. Дещо.
Поперечниця, -ці, ж. Часть ткацкаго станка. Cм. верстат. Шух. І. 254 — 256.
Придаватися, -даюся, -єшся, сов. в. придатися, -дамся, -дасися, гл. 1) Годиться, пригодиться. Золотий ключик до кождих дверей придасться. Ном. № 7393. 2) Удаваться, удаться, оказаться, выйти какимъ; оказаться къ чему годнымъ, способнымъ. В чім ти, мила, купалася, що такая придалася? Чуб. V. 38. Оттакий то придався нам солодкий мед. Грин. II. 171. Паска у нас хороша придалась. Кв. Наймичку собі приняла, та й добра дівчина придалась. Г. Барв. 295. Придавсь один чернець на малювання. К. ЧР. 82.
Роз'єднати, -ся. Cм. роз'єднувати, -ся.
Халупчина, -ни, ж. = халупина. Шейк. Ум. халупчи́нка.
Хвабрикант, -та, м. Фабрикантъ. О. 1861. IX. 180.
Чіп I, чопа, м. 1) Деревянная затычка у бочки. Узялась за чіп, щоб одіткнуть. Рудч. Ск. II. 151. П'яний, як чіп. Ном. № 11740. ходити до чопа. Пьянствовать, ходить въ кабакъ. Ном. № 11701. 2) Стержень, на которомъ что либо ходить, качается или вращается (въ видѣ колышка, винта и пр.) — является частью многихъ машинъ и снарядовъ, напр. винтъ, соединяющій половинки ножницъ. Шух. I. 153. Также часть: верклюга, верстату, курительной трубки (металлическая крышка ходить на немъ), п'їл (Cм. п'їла). Шух. І. 187, 255, 276, 254. 3) Колышекъ въ сновалкѣ. Шух. І. 150. Cм. снувавка. 4) Колышекъ, зубъ (желѣзный) въ боронѣ. Шух. I. 166. 5) Шипъ въ столбѣ для связи съ другимъ бревномъ. Уманск., Гайсин. у.у. 6) Желѣзный шипъ на мельничномъ валу. Мик. 480. Черниг. у. 7) Рыба: Aspro Zingel. Вх. Пч. II. 18. Ум. чіпо́к, чіпо́чок, чо́пик, чопе́ць. (Харьк., Залюбовск.). В ба рилочку два напиточки, нема чіпочка, нема дірочки. Ном. заг. № 64.
Нас спонсорують: