А́кати, -каю, -єш, гл. Часто повторять меж. а.
Блават, -ту, м.
1) Голубая шелковая матерія. Має вона сукні, має і блавати.
2) = волошки, Centaurea Cyanus.
Живопи́хом нар. Сильно спѣша, насильно. Ми огірки збірали яко мога швидче, живопихом.
Затріща́ти, -щу́, -щи́ш, гл. Затрещать. І затріщить намет небесний громом. Нап'явсь, за гілочку смикнув, аж дерево те затріщало.
Кияра, -ри, ж. = киюра.
Пристигати, -га́ю, -єш, сов. в. пристигти, -гну, -неш, гл.
1) Созрѣвать, созрѣть. Дині стали пристигать.
2) Застигать, застичь, постичь. Пристигла його нічка. Як пристигла козака нетягу нещасливая година, злая хуртовина, то відцуралася і притаманная родина.
3) Подоспѣвать, подоспѣть, приспѣвать, приспѣть. Баба-яга уже скоро сюди пристигне. Пристигла година. Пристиг у саму пору до старого.
Скусити Cм. скушати, скушувати.
Струхнутися, -хнуся, -нешся, гл. = струснутися. І ковтки мої струхнуться в ямі.
Уробити, -ся. Cм. уробляти, -ся.
Утинати, -наю, -єш, сов. в. утнути и утяти, утну, -неш, гл.
1) Отрѣзывать, отрѣзать, урѣзывать, урѣзать, надрѣзывать, надрѣзать, отрубить, надрубить. Аркан втяли, коня взяли. Десять разів міръ, а раз утни. Не тримай з панами спілки, бо як твоє довше, то втнуть, а як коротше, то натягнуть. утя́ти до гапликі́в. Плохо сдѣлать, сказать невпопадъ.
2) Только сов. в. Нарубить, срубить извѣстное количество. Підіть ви. братоньки, сосноньки втніть, аби наш коровай красно ся впік.
3) Только сов. в. Нанести ударъ, попасть выстрѣломъ. Не втнеш, Аврааме, Ісаака, бо порох замок. Не втнеш Каїн, Абля, бо тупая шабля.
4) Только сов. в. Сдѣлать, смастерить. Великі роблять без грошей те, що малі не втнуть за гроші. Утяла мама милая, що й на світ стидно. Ей нуте, косарі, бо нерано почали! — Хоть нерано почали, та багато утяли. Молебень же втяли Еолу. утяв дядя на себе глядя — плохо сдѣлалъ; то-же значеніе: утяла, аж пальці знати.
5) Только сов. в. Запѣть, заиграть съ жаромъ. Утни, батьку, щоб нехотя на ввесь світ почули. З кишені витягнув сопілку, да як утне!
6) Только сов. в. Понить, догадаться. Язиком дивним нам сокочуть, і ми їх мови не втнемо. Мабуть підсудок? — Ні! — Так лев? — Ні! — Так мішок з дукатами? — Ні, ні! — Так папорті цвіток? — Але ж! — Так з нами хрестна сила, мабуть вона полубіса вродила. — Не втяв.