Випорювати, -рюю, -єш, сов. в. випороти, -рю, -реш, гл.
1) Выпарывать, выпороть, отпороть. Із-під стоячого підошву випоре.
2) Только сов. в. Выпороть, высѣчь. На всі боки випоров.
Виправа, -ви, ж.
1) Выпрямленіе; исправленіе.
2) Отправка; отправленіе.
3) Имущество, даваемое дочерямъ при выходѣ замужъ, состоящее изъ бѣлья, платья, посуды и иной домашней утвари.
4) — шкури. Выдѣлка кожи. Ум. ви́правка. Оддасть шкурку за виправку.
Ду́бкати, -каю, -єш, гл. Топать, производить топаньемъ шумъ.
Же́брати, -раю, -єш, гл. = жебрувати.
За́городка, -ки, ж. Ум. отъ за́города.
Кордон, -ну, м. Граница, кордонъ. Від цісарського (астріяцького) кордону їдуть підзамчем.... а далі мостом. Ой звідкіль ти? — З-за кордону.
Краєвий, -а, -е. Мѣстный. Широко роскидав він вісти про краєве духовенство.
Поглибати, -баю, -єш, гл. Съ трудомъ полетѣть. Е, після вашого пострілу я запримітив добре, шо одна качка ледве, ледве поглибала, та отам десь певно і впала.
Поосідлувати, -лую, -єш, гл. Осѣдлать (во множествѣ).
Тахтарити, -рю, -риш, гл. Тащить. Да взяв милую да й на двір тахтарить.