Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

раб
раба
рабата
рабин
рабинин
рабинів
рабиня
рабівник
рабівництво
рабівницький
рабівський
рабований
рабство
рабський
рабування
рабувати
рабунок
рав
раваш
равер
равл
равлик
раврик
раглик
рагляк
раґаш
раґеля
рад
рада
ради
радий
радити
радитися
радиця
радіння
радіння 2
радісінький
радісний 2
радісно
радість
радіти
радка
радний I
радний II
радніше
радо
радонька
радосточка
радощ
радування
радувати
радувати 2
радуватися
радут
радця
радше
ражень
раз
рази
разина
разити
разком
разкувати
разний
разнощ
разовий
разок
разом
разочок
разувати
разуразній
раїна
раїти
рай
райдерево
райдуга
райський
райце
райця
рак
ракавка
раканя
ракати
раква
ракло
ракляцький
раковий
раковиння
раком
ракотиця
ракша
ралець
ралити
ралиця
ралля
рало
ральний
ралянка
раляч
рама
рамак
рамат
раматка
рамаття
рамено
рамик
рамина
рамінник
рамінь
рамка
рамкастий
рамтя
рамуватий
рамці
рам'я
рана
ранговий
ранґ
ранґовий
рандарство
Безбожник, -ка, м. Безбожникъ, не признающій Бога. К. Псал. 59.
Горе́цвіт, -ту, м. Раст. Helleborus niger L. ЗЮЗО. І. 124.
Ді́вчи́на, -ни, ж. 1) Дѣвица, дѣвушка, дѣвочка. Під тією калиною стоїть козак з дівчиною. Мет. 79. Дівчино моя зарученая, чого ж ти така засмученая? Мет. 72. Погуляла дівчиною років зо три. МВ. І. 7. 2) Также: Кра́сна ді́вчина. Названіе дѣвушки, стоящей около матері въ игрѣ въ ворона. Маркев. 71. 3) Ді́вчина з ві́драми. Одно изъ созвѣздій. Дещо. 37. Ум. Ді́вчинка, дівчи́нонька, дівчи́ненька. Грин. III. 388. Ой у полі криниченька, — орли воду п'ють, а вже ж мою да дівчинку до шлюбу ведуть. Чуб. Кохав козак дівчиноньку, як батько дитину. Мет. 78. мн. ч. не имѣетъ, а въ необходимыхъ случаяхъ употребляется мн. ч. отъ дівча: дівча́та (Cм. Дівча).
Зазнайо́мити, -ся. Cм. зазнайо́млювати, -ся.
Заливни́й, -а́, -е́. 1) О смѣхѣ: сильный, перекатистый. Почувся її заливний... регіт. Мир. ХРВ. 52. 2) О дождѣ: проливной. Заливний дощ був у нас позавчора. Волч. у.
Зашива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. заши́ти, -шию, -єш, гл. Сам чобіт заший, коли розірвався. Ном. № 11265.
Знаряжати, -жа́ю, -єш, сов. в. знаряди́ти, -джу́, -диш, гл. Снаряжать, снарядить. У наряді доброго коня купувала, мене молодого в поход знаряжала. Макс. (1849), 83.
Кватирування, -ня, с. Квартированіе, стоянка.
Снітистий, -а, -е. Съ головней (о хлѣбѣ). Желех.
Чустрий, -а, -е. Бодрый, крѣпкій (о человѣкѣ). Баба стара, але чустра. Рк. Левиц.
Нас спонсорують: