Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

розчовпати
розчовпнути
розчолина
розчолопати
розчумакуватися
розчумати
розчурукати
розчухати
розчухрати
розчухувати
розшабашовуватися
розшайнутися
розшарітися
розшарпати
розшарпувати
розшахвати
розшахвувати
розшвендятися
розшелестітися
розшерепа
розшибатися
розшивати
розшийнутися
розшикувати
розширити
розширяти
розширятися
розшити
розшитися
розшкепити
розшматувати
розшморгнути
розшнуровувати
розшолопати
розшпінкуватися
розшрубувати
розшрубуватися
розштовхати
розштовхувати
розшугакати
розшукати
розшукування
розшукувати
розшукуватися
розшулічити
розшумуватися
розшушукати
розщебетати
розщебетатися
розщедритися
розщибати
розщибатися
розщипати
розщипувати
розщібати
розщіпати
розщіпатися
розщот
розюшитися
розя
роз'язати
роз'язувати
роз'язуватися
роз'ярити
роз'яряти
роз'ярятися
роз'ясити
роз'ятрити
роз'ятрювати
роз'ятрюватися
роївня
роїстий
роїти
роїтися
ройвиця
ройовий
ройовик
ройок
рокита
рокитина
рокитник
рокитовий
рокиточка
рокитяний
роківщина
рокове
роковий
роковини
рокотати
рокотня
роланик
рольник
роля
роман
романець
романів
ромен
роменовий
ромнянок
ромпас
ромпасовий
ронд
ронити
роняти
ропа
ропавка
ропище
ропляний
ропнути
ропотіти
роптати
ропутіти
ропуха
ропуханя
ропухатий
роса
росий
росити
роситися
росиця
Багацько нар. = багато. У Бога багацько, то й нам дасть. Ном. № 57. По світу як іще побіга (Еней), — чиїхсь багацько виллє сліз. Котл. Ен. І. 8. Не лякайся нас, пане, не багацько нас стане: тридцятеро й троє. Чуб. ІІІ. 244.
Безвартний, -а, -е. Не имѣющій цѣнности. Желех.
Блукати, -ся, -каю, -ся, -єш, -ся, гл. Блуждать, скитаться, ходить безъ цѣли. Рудч. Чп. 236.
Душі́ти, -шу́, -ши́ш, гл. Издавать запахъ, нести запахомъ. Любисточку ввірвала, — у голови положу, щоб душіло. Г. Барв. 80. Вона чорт зна чим і душить.
Запу́кати, -каю, -єш, гл. Застучать.
Ло́трик, -ка, м. Ум. отъ лотр.
Похимерувати, -ру́ю, -єш, гл. Причудничать нѣкоторое время.
П'ятнайцятий, -а, -е. . и пр = п'ятнадцятий и пр.
Скручуватися, -чуюся, -єшся, сов. в. скрути́тися, -чу́ся, -тишся, гл. 1) Сворачиваться, свернуться. Дерево гадюкою скрутилось. Стор. МПр. 66. 2) Потерпѣть неудачи въ дѣлахъ, свихнуться. Хоч би я за пана пішла: як моя доля така, то й пан скрутиться, а як моя добра доля, то піду за п'яницю, то й п'яниця поправиться. Ном. № 1663. 3) Только сов. в. Околѣть, умереть. Марк. 56. 4) Только сов. в. Сойти съ ума, обезумѣть. Гріх осиковою палкою бити і скотину, і людей, бо зараз скрутиться. Чуб. І. 76. 5) Безл. Прійтись плохо, тяжело. Ей, чоловіче, скрутиться тобі! от яконом буде бить. Рудч. Ск. І. 167.
Цупати, -паю, -єш, гл. = тупати. Ой цупайте, чоботята, хоть не кованиї. Гол. IV. 453. Ой щупайте, чоботята, до голого льоду. Гол. IV. 454.
Нас спонсорують: