Витушка, -ки, ж. Моталка, снарядъ для сматыванія нитокъ въ клубки. Вас. 202. Части его: стільчик — нѣчто подобное табуреткѣ, расходящіяся ножки котораго укрѣплены въ толстой деревянной доскѣ — подставкѣ: сквозь табуретъ проходить и нижнимъ концомъ укрѣпляется въ подставкѣ штомпель — вертикально стоящая палка, на верхнемъ концѣ которой вращаются два бильця — положенныя накрестъ палки; на четырехъ концахъ бильців надѣты коники, на которые надѣвается півміток. Констант. у. Б. Гринч. Въ другихъ мѣстахъ вмѣсто стільчика — крестъ изъ тяжелыхъ досокъ, штомпель называется нитка, коники — качечки. Чуб. VII. 410. Там жили з них чорти мотали і без витушки на клубок. Котл. Ен. ІІІ. 50.

Двойни́ти, -ни́ть, гл. безл. Двоиться. Двойнить мені у очіх, та й годі. Навіщо не подивлюся я, то все двойнить мені. Харьк.

Є́рка, -ки, ж., єрчє́, єрчу́к и пр. Cм. ярка и пр. Шух. І. 210.

Заблу́да, -ди, об. Заблудившійся.  

Ме! меж., выражающее блеяніе овцы. Прийде коза до воза да й скаже: ме! Ном. № Ні ґу, ні ме. Ничего не можетъ сказать. Мнж. 163.

Пищало, -ла, с. Свистокъ. Приніс йому ангел таке пищало, же коні підут далеко, він засвище, коні прийдут. Гн. І. 213.  

Просище, -ща, с. Поле, бывшее подъ просомъ. Вас. 196. На просищі дак і добреньке жито.

Рибник, -ка, м. 1) Рыбный садокъ. 2) Родъ сарая, гдѣ солятъ рыбу. Азовск. море. (Стрижевск.).

Трупкати, -каю, -єш, гл. О воронѣ: кричать. Гавран трупкат. Вх. Уг. 271.

Хустка, -ки, ж. 1) Платокъ. Чуб. VII. 424. Гол. Од. 50. Вас. 167. Побіліла як хустка. Ном. 2) мн. = заручини. МУЕ. ІІІ. 74. Ум. хустонька, хусточка. Хустоньку пери. Грин. ІІІ. 551.