Даре́мний, -а, -е. 1) Даровой, безвозмездный. Даремному коню в зуби не заглядають. 2) Напрасный, тщетный. Горбатого лічити — то, брате, даремна праця. То даремна річ, — духовній не так написано.
З'єрети́чити, -чу, -чиш, гл. Сдѣлать еретикомъ. З'єретичені пани.
Зринати, -на́ю, -єш, сов. в. зо(і)рнути, -рну, -не́ш и зринути, -ну, -неш, гл.
1) Выплывать, выплыть на поверхность воды, вынырять, вынырнуть. Уже ж сьому синьому каменю на верх не зринать, а павиному піру на дно не тонуть. Утоплений сам зринув.
2) сов. в. Спрыснуть, сорваться, выскользнуть. Покинути відьму тим очкуром, — допіру не втече вона... з очкура не зрине. Колесо зірнуло. Кінь з недоуздка зірнув.
Кряка, -ки, ж. Лягушка. Ум. крячка.
Лі́тісь нар. Прошлый годъ.
Лома́ти, -ма́ю, -єш, гл. = ламати.
Магала́, -ли, ж. Часть предмѣстья. На захід сонця по-за місто йде поперечний яр... Сей яр сходиться з подовжнім, що ділить Круті на дві половини — міську і не міську. Ті кутки, що за містом та за ярами, звуться: ся магала, та магала, — ніби то: ся сторона, та сторона; де хто живе, ту сторону і зве: ся магала.
Постебнувати, -ну́ю, -єш, гл. Зашагать. Постебнував він через хату.
Тесачок, -чка́, м. Ум. отъ тесак.
Троскотіти, -чу́, -ти́ш, гл. = троскотати.