Му́сити, -шу, -сиш, гл. 1) Долженствовать, быть должнымъ, вынужденнымъ. Не рада коза торгу, а кури весіллю, та мусять. Просили — не хотів, казали — мусив. мусить бути. Должно быть, вѣроятно. Іде шляхом молодиця, мусить бути з прощі. не мусити. Не быть въ состояніи. Полюбила козаченька, не мушу забути. Ніяк не мусе достати грошей.
Нікчемник, -ка, м. Негодный, ни къ чему неспособный человѣкъ.
Плем'я, -м'я́ти, с. Племянникъ или племянница. Употр. преимущ. во мн. ч.: плем'я́та. Дивись: шишок уже нема, а треба ще братам, плем'ятам, хрещеній матері, кумам...
Погаятися, -гаюся, -єшся, гл. Помедлить, помѣшкать.
Позаскакувати, -куємо, -єте, гл. То-же, что и заскочити, но о многихъ.
Просип, -пу, м.
1) Пробужденіе.
2) без просипу п'є, нема йому просипу. Пьянъ, никогда не приходитъ въ чувство. День и ніч без просипу п'є. П'є і п'є, нема йому просипу.
Протюпати, -паю, -єш, гл. Пройти мелкими шажками; проѣхать медленно.
Розвірчувати, -чую, -єш, сов. в. розвертіти, -рчу, -тиш, гл. Разворачивать, разворотить, разматывать, размотать. Я молода не втерпіла, взяла платтє розвертіла. Як би ми схотіли, ми б її (покриту молоду) розвертіли.
Танечниця, -ці, ж. Танцорка. Лядаякій танечниці і фартух на заваді.
Уражати, -жаю, -єш, сов. в. уразити, -жу, -зиш, гл.
1) Поражать, поразить, ранить. Де я мірю, там я вцілю, де я важу, там я вражу.
2) Задѣвать, задѣть, ударить, потревожить, разбередить уже имѣющуюся рану или больное мѣсто. Моя виразка була зовсім загоїлась, та, бач, десь уразив, — вона знов і прокинулась. Помалу, братці! не вразьте моїх смертельних ран. Дума. Трудно рану гоїти, а не вразити.
3) Уязвлять, уязвить, оскорблять, оскорбить, обитѣть. Вона вразила мене словом лихим.
4) Поражать, поразить, удивить сильно. Молодих туляків незвичайно вразила краса Київа.
