Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

невданик
невданючий
невдатний
невдатник
невдатність
невдатно
невдаха
невдача
невдачий
невдачний
невдашенька
невдержка
невдогад
невдяка
невдячний
невдячник
невдячниця
невдячність
невдячно
невеликий
невередь
невже
невжиточно
невзабарі
невзавороті
невзадовзі
невзаміру
невзаміту
невзгодина
невибірний
невиводний
невиворотний
невиворотно
невигідний
невигідно
невигода
невидальце
невиданий
невиданський
невидний
невидомий
невидющий
невилазний
невимовний
невимовно
невинний
невинничати
невинність
невинно
невинуватий
невиразний
невиразно
невистачка
невіглас
невід
невідник
невідничий
невідничок
невідомий
невідомість
невідомо
невідхідно
не-відь-що
невільний
невільник
невільницький
невільниця
невільничий
невільничка
невільничок
невільно
невінчаний
невіра
невір-земля
невірненький
невірний
невірник
невірниця
невірниченько
невірничка
невірно
невіронька
невіста
невістиця
невістка
невістний
невістонька
невістульки
невістчаний
невістчин
невістюк
не-віть-що
невіхна
невіч
невкміту
невлад
невладущий
невмивака
невмиваний
невмисне
невмілий
невмілість
невміло
невміння
невмірайко
невмірака
невмірущий
невмітно
невмолот
неводний
неволенька
неволити
невольний
невольничий
неволя
невора
невпам'ятку
невпоїд
невпокій
невпокійний
Вимня, -ня, с. = вим'я. Ум. ви́мнячко.
Виточувати, -чую, -єш, сов. в. виточити, -чу, -чиш, гл. 1) Выцѣживать, выцѣдить, проливать, пролить. Ми сами потонемо в тій крови, що з їх виточим. Стор. МПр. 90. Якими ж я гіркими заплакала! Скільки ж я їх виточили! Г. Барв. 364. 2) Выгрызать, выгрызть (о мышахъ, червяхъ). Миші виточили дірки в хлібі. 3) Точить, выточить (на токарномъ станкѣ). Шух. І. 304. 5) Выкатить (изъ сарая). Я виточу висага і в нього запряжу. 6) — брехню. Врать, соврать. Конст. у.
Гатка, -ки, ж. Гать, небольшая плотина. Од гатки до гатки ходить по Росі великий порон. Левиц. І. 94. Ой піду ж бо я ту гатку гатити, щоб добре було до дівчини ходити. Ум. гатонька, гаточка. Я до гаточки, — гаточка загачена, я до дівчини, — дівчина заручена. Грин. III. 222.
До́нечка, -ки, ж. Ум. отъ до́ня.
Загамува́ння, -ня, с. Обузданіе, укрощеніе, усмиреніе.
Зсилати, -лаю, -єш, сов. в. зіслати, -шлю, -шлеш, гл. 1) Ниспосылать, ниспослать. Моя думка — єсть то ангел од Бога зісланий. Мл. л. сб. 137. 2). Высылать, выслать, отсылать, отослать. Стали вдову стареньку зневажати, на чуже подвірря зсилати. Мет. 347. Зослав хлопця з хати. Новомоск. у.
Мняки́й Cм. м'який.
Мота́ти, -та́ю, -єш, [p]одн. в.[/p] мотну́ти, -ну́, -не́ш, гл. 1) Мотать, наматывать, мотнуть. Мотати нитки на клубок. на ус мотати. Замѣчать, принимать къ свѣдѣнію. Слухає та на ус мотає. Чуб. І. 289. 2) Болтать, болтнуть, качать, качнуть, махать, махнуть. Увійде москаль у хату, мотне патлами. Греб. 405.
Сотатися, -та́юся, -єшся, гл. 1) Мотаться. Запхай кінці в середину, щоб не соталось. Його слова лилися з уст одно за другим, неначе соталися низкою. Левиц. Пов. 244. 2) О людяхъ: сновать. Довгенько треба сотатись поміж хатки, нім доберемся до міста. Св. Л. 23.
Часточка, -ки, ж. 1) Ум. отъ частка. Мені буде часточка, тобі часточка і на церков часточка. Чуб. II. 106. Я свою вже часточку прожив, слава Богу. Шевч. 2) Каждая изъ трехъ крошекъ хлѣба, бросаемыхъ въ миску съ кануномъ послѣ похоронъ, вечеромъ послѣ ужина. Мил. 170. 3) Частица св. Даровъ. Як причащає хворого батюшка, так дивиться на часточку. Як потопне часточка, то хворий умре. Грин. II. 25. 4) дати, подати на часточку. Подать о здравіи, за упокой. Дід подав на часточку за охвицерське здоров'я. Г. Барв. 508. Як сниться хто з померших, то треба на часточку дать, щоб очей не дерло. Ном. № 287.
Нас спонсорують: