Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

невданик
невданючий
невдатний
невдатник
невдатність
невдатно
невдаха
невдача
невдачий
невдачний
невдашенька
невдержка
невдогад
невдяка
невдячний
невдячник
невдячниця
невдячність
невдячно
невеликий
невередь
невже
невжиточно
невзабарі
невзавороті
невзадовзі
невзаміру
невзаміту
невзгодина
невибірний
невиводний
невиворотний
невиворотно
невигідний
невигідно
невигода
невидальце
невиданий
невиданський
невидний
невидомий
невидющий
невилазний
невимовний
невимовно
невинний
невинничати
невинність
невинно
невинуватий
невиразний
невиразно
невистачка
невіглас
невід
невідник
невідничий
невідничок
невідомий
невідомість
невідомо
невідхідно
не-відь-що
невільний
невільник
невільницький
невільниця
невільничий
невільничка
невільничок
невільно
невінчаний
невіра
невір-земля
невірненький
невірний
невірник
невірниця
невірниченько
невірничка
невірно
невіронька
невіста
невістиця
невістка
невістний
невістонька
невістульки
невістчаний
невістчин
невістюк
не-віть-що
невіхна
невіч
невкміту
невлад
невладущий
невмивака
невмиваний
невмисне
невмілий
невмілість
невміло
невміння
невмірайко
невмірака
невмірущий
невмітно
невмолот
неводний
неволенька
неволити
невольний
невольничий
неволя
невора
невпам'ятку
невпоїд
невпокій
невпокійний
Вижирувати, -рую, -єш, гл. Украсить инкрустаціями (металлическими). Шух. І. 306.
Кумедія, -дії, ж. 1) Комедія — рѣдко въ значеніи литературнаго произведенія, а преимущественно какъ комическое представленіе и въ частности — театръ маріонетокъ. Чуб. VII. 452. Туди люде сходяться дивиться ту кумедію. А бачив же ти, пане-брате, цю кумедію? Котл. 2) Курьезъ, потѣха. Через тиждень, як усе минулося, росказав Дорош хуторянам про сю кумедію. Стор.
Лежа́нка 2, -ки, ж. Лежанка. Стара сидить на лежанці та колише малого внука. Левиц. І. Ум. лежаночка.
Містяни́н, -на, м. Горожанинъ. Левч. 28.
Муля́рство, -ва, с. Ремесло каменщика. Желех.
Неохайний, -а, -е. Неопрятный.
Обіруч нар. Обѣими руками. Схопила за плечі обіруч невістку. Г. Барв. 369. Вона мене як схопить за шию обіруч. МВ. (О. 1862. ІІІ. 41).
Общипати Cм. общипувати.
Підпора, -ри, ж. 1) Подпорка. О. 1862. IV. 13. Запрягайте воли, їдьте по підпори — скиртоньки підпірати. Лукаш. 149. Підпо́ро жидівська! — брань для женщины. Шух. І. 35. 2) Опора, поддержка. Мала трох синів..., мала на старість потіху і підпору. Гн. І. 188.
Плутаниця, -ці, ж. Путаница, вздоръ, чепуха. Рудч. Ск. II. 65. Плутаницю плутав мені таку, що зовсім не до ладу. Павлогр. у.
Нас спонсорують: