Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

невданик
невданючий
невдатний
невдатник
невдатність
невдатно
невдаха
невдача
невдачий
невдачний
невдашенька
невдержка
невдогад
невдяка
невдячний
невдячник
невдячниця
невдячність
невдячно
невеликий
невередь
невже
невжиточно
невзабарі
невзавороті
невзадовзі
невзаміру
невзаміту
невзгодина
невибірний
невиводний
невиворотний
невиворотно
невигідний
невигідно
невигода
невидальце
невиданий
невиданський
невидний
невидомий
невидющий
невилазний
невимовний
невимовно
невинний
невинничати
невинність
невинно
невинуватий
невиразний
невиразно
невистачка
невіглас
невід
невідник
невідничий
невідничок
невідомий
невідомість
невідомо
невідхідно
не-відь-що
невільний
невільник
невільницький
невільниця
невільничий
невільничка
невільничок
невільно
невінчаний
невіра
невір-земля
невірненький
невірний
невірник
невірниця
невірниченько
невірничка
невірно
невіронька
невіста
невістиця
невістка
невістний
невістонька
невістульки
невістчаний
невістчин
невістюк
не-віть-що
невіхна
невіч
невкміту
невлад
невладущий
невмивака
невмиваний
невмисне
невмілий
невмілість
невміло
невміння
невмірайко
невмірака
невмірущий
невмітно
невмолот
неводний
неволенька
неволити
невольний
невольничий
неволя
невора
невпам'ятку
невпоїд
невпокій
невпокійний
Безшабельний, -а, -е. Не имѣющій сабли. Треба цім безшабельним гевалам збить трохи пихи. К. ЧР. 226.
Відлютуватися, -ту́юся, -єшся, гл. Отпаяться.
Здича́віти, -вію, -єш, гл. = здичіти. Кота як завезти в ліс, то він зовсім здичавіє і не приступайсь до його. Волын. г. Здичавів хлопець. Св. Л. 158.
Зла́мок, -мку, м. Отломокъ. Коса поламалась, так я один зламок потребив, а другий ще є. Черк. у.
Керманич, -ча, м. Рулевой, кормчій на суднѣ, плотѣ. Шух. І. 37. Досвідчений керманич, що знає усі закрути ріки, усі плиткі місця, на яких би дараба могла осісти, всі скоки у воді, о які розбитися може дараба, держить керму при передній тальбі. Шух. І. 183. Пишні керманичі кедровими весельцями плюскають. Федьк. Пов.
Книгарня, -ні, ж. Книжный магазинъ.
М'я́тка и мня́тка, -ки, ж. Ум. отъ м'я́та.
Наві́дувати, -дую, -єш, сов. в. наві́дати, -даю, -єш, гл. 1) Навѣщать, навѣстить; посѣщать, посѣтить, провѣдывать, провѣдать. Кого Бог любить, того й навідує. Ном. № 42. 2) Узнавать, узнать, гдѣ находится что-либо. Навідала кубелечко, де вутка несеться. Мет. 86. Ой на току, на току молотили хлопці, навідали куріпочку, накриту в коробці. Мил. 107.
Пожидовіти, -вію, -єш, гл. Ожидовиться, усвоить себѣ еврейскія замашки и пр. К. (Желех.).
Умах нар. Вмигъ, быстро. Нарядилась вмах. Котл. Ен. VI. 81.
Нас спонсорують: