Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

невірний

Невірний, -а, -е. 1) Недовѣрчивый. Ой ти, невірний-невірниченько, не віриш мені й мому личеньку. Чуб. V. 683. 2) Невѣрный, не заслуживающій довѣрія, измѣнчивый. З невірною дружиною куди піду, то загину. Н. п. 3) Невѣрующій. Невірний гірш жида або турка. Ном. № 2. 4) Невѣрный, не христіанинъ. 5) Плохой, дурной. 6) Худой, болѣзненный. Сухий, невірний, як шкелет. Котл. Ен. VI. 19. Ум. невірне́нький. Перше було ходить у невірненькій свиточці, а тепер вже на йому жупан. ЗОЮР. І. 294.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 540.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НЕВІРНИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НЕВІРНИЙ"
Безвідний, -а, -е. Безводный. Хиба росте папірус уз болото і рогоза в безбідній суші? К. Іов. 18. Побило мене в полі три недолі: перва доля безхлібна, друга доля безвідна. АД. I. 111.
Диктува́ти, -ту́ю, -єш, гл. Диктовать. Левиц. Пов. 226.
Надрі́зати Cм. надрізувати.
Надулі́сся, -ся, с. Мѣсто возлѣ лѣса, опушка лѣса. А що то ти, чоловіче, робиш? Защо ти нашого німого старця б'єш? — обізвавсь до нього чоловік із надулісся, та й гукнув на товариство, а ті так і вискочили з лісу. Кв. Пов. (изд. 1887, т. II. 9).
Поквапний, -а, -е. Поспѣшный.
Порозліновуватися, -вуємося, -єтеся, гл. Разлѣниться (о многихъ).
Потинятися, -няюся, -єшся, гл. Побродить, послоняться, пошататься.
Проколупати, -па́ю, -єш, гл. Проковырять.
Сідатися, -даюся, -єшся, гл. Дѣлать усилія, надрываться. Він було аж відається та регоче.
Хоробро нар. Храбро.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова НЕВІРНИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.