Доправува́тися, -ну́юся, -єшся, гл. Требовать. І горівки ся напиває, і їсти ся доправує, і на войну ся збірає.
Звіря́ти, -ря́ю, -єш, сов. в. вві́рити, -рю, -риш, гл. 1) Провѣрять, провѣрить, вывѣрять, вывѣрить. Я його вже звірила за того карбованця. Н. Волын. у. Я звірив на собі, що нема й гірше, як води вип'єш з холоду. 2) Довѣрять, довѣрить. Він на ню звіряв усе своє добро.
Змерзлий, -а, -е. Смерзшій.
Косарювати, -рю́ю, -єш, гл. Быть косцемъ. Ми з Петром косарюємо вдвох.
Лінни́й, -а, -е. = лянни́й. Мене не будить до кужеля лянного.
Позлотка, -ки, ж. = позлітка 1. Позлотку із чистого коміра воздирає.
Пригіст, госту, м. Привѣтствіе. Шутка зачинає відгравати на пригіст.
Пригодитися, -джу́ся, -ди́шся, гл. Случиться, приключиться.
Пробурчати, -чу́, -чи́ш, гл. Проворчать. Якого там кулика ви видумали, дядьку! — пробурчав.
Учар, -ра, м. = вівчарь. Cм. увчар.
