Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

ніжка
ніжли
ніжна
ніжний
ніжно
нізвідкіля
ніздра
ніздруватий
ніздря
ніздря 2
нізіне
нізка
нізчимний
нізчимній
нікогісінько
ніколи
ніколи 2
ніколитися
нікольство
нікуди 1
нікуди 2
нікудою
нікчемний
нікчемник
нікчемниця
нікчемність
нікчемніти
нікчемно
нільга
нім
німець
німецький
німеччина
німещина
німий
німиця
німіти
німка
німкеня
німо
німота
німтур
німувати
німуватий
німфа
німців
німча
німчай
німчик 1
німчик 2
німчин
німчити
нірка
ніс
нісенітниця
ніт
нітитися
нітник
ніхто
ніхтогісінько
ніц
ніцитися
ніцувати
ніцька
ніч
нічвидний
ніченька
нічий
нічичирк!
нічліг
нічліжанин
нічний
нічник
нічниця
нічо
нічогенький
нічогий
нічогісінько
нічого
нічого 2
ніччу
ніщо
ніяк I
ніяк II
ніякий
ніяко
но
новак
новенький
новий
новик
новина
новинний
новити
новитися
новиця
новісінький
новітній
ново
новобранець
новобранка
нововірець
нововірний
нововірство
новодранка
новоженець
новоження
новолітувати
новомлинка
новомодній
новонаставлений
новонастання
новопристанний
новоприхожий
новорілля
новорічний
новорожденець
новорочник
новосвіт
новоселець
Заїда́тися, -да́юся, -єшся, сов. в. заї́стися, -ї́мся, -ї́сися, гл. Грызться, кусать другъ друга. Бджоли заїдається. О. 1861. XI. Свид. 69. 2) Ссориться, поссориться, поспорить. Заїлись із гетьманом пани — порубають. ЗОЮР. II. 167. Заївся писарь з старшиною. Канев. у. 3) Сильно нападать, лаять (о собакѣ).
Заплю́снути, -ну, -неш, гл. Заплеснуть. У човен хвиля заплюснула.
Мітець и пр. = митець и пр.
Нако́вувати, -вую, -єш, сов. в. накува́ти, -кую́, -єш, гл. 1) Наковывать, наковать, сковывать, сковать. Чого Бог не дасть, того коваль не накує. Ном. № 4284. 2) О жерновахъ: дѣлать, сдѣлать насѣчки. 3) О кукушкѣ: куковать, накуковать. Зозуля накувала. Ном. № 14032. Ось повернеться з москалів!.. Він їй замісць зозулі накує одудом. Г. Барв. 121.
Перекупляти, -ля́ю, -єш, гл. = перекуповувати.
Подопроваджувати, -джую, -єш, гл. Довести (во множествѣ).
Посклярувати, -ру́ю, -єш, гл. Побыть стекольщикомъ.
Репет, -ту, м. Крикъ, вопль. Як зачули про се панські люде, пішов репет по всьому селу. О. 1862. V. 119. Як баби поскубуться — отто вже репету. Полт. г.  
Укоськати, -каю, -єш, гл. Укротить, успокоить, уговорить. Сам дід утомивсь, поки бабу укоськав. Грин. ІІІ. 343. Може вдвох з Цвіркункою чи не вкоськаємо Марусі. О. 1861. XI. Кух. 20.
Учиняти, -няю, -єш, сов. в. учинити, -ню, -ниш, гл. 1) Дѣлать, сдѣлать, совершать, совершить. Ой, хворцю! Що ти учинила. Мет. Спасибі вам, панове молодці, преславні запорожці, за честь, за славу, за повагу, що ви мені учинили. Шевч. 234. учинити во́лю. Cм. воля. 2) Поступать, поступить, сдѣлать. Ой не гаразд запорожці, не гаразд вчинили. Н. п. Так ми добре, брате, учиниш, свого найменшого брата попросімо. Макс. 3) Заквашивать, заквасить, сдѣлать закваску (для тѣста, квасу). Учинили вони квас. Мнж. 79. От вона взяла, ріденько вчинила, ріденько підбила, ріденько й замісила. Рудч. Ск. II. 101. На чужий коровай очей не поривай, а рано вставай та собі учиняй. Ном. № 9648.
Нас спонсорують: