Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

надторчити
надточити
надточувати
надтяти
надубити
надуваний
надувати
надуватися
надудкуватий
надуживання
надуживати
надужиток
надукола
надулісся
надумати
надуматися
надурити
надуріти
надусатися
надути
надушити
надушувати
надха
надхмарний
надхнений
надхнення
надхнути
надходити 1
надходити 2
надціджувати
надцюкати
надчалистий
надчухрати
надшивати
надягання
надягати
надякуватися 1
надякуватися 2
наємець
нажабитися
нажалкуватися
нажарити
нажартуватися
нажарювати
нажати
нажахатися
нажвакатися
нажебрати
нажекати
нажертися
нажива
наживати
наживатися
наживити
наживний
наживо
нажилювати
нажин
нажинати
нажиратися
нажити
нажитний
назавжди
назавлеги
назавміру
назавтра
назавтре
назавше
назад
назаді
назапасити
назаранці
назаріз
назауміру
назбивати
назбігатися 2
назбірати
назбіратися
назва
названий
назвати
назвище I
назвище II
назволікати
назворот
назгад
назганяти
наздавати
наздатний
наздиб
наздив
наздирати
наздобувати
наздовж
наздогад
наздоганяти
наздогін
наздогнати
наздогонити
наздоптати
наздоптувати
наздоровкатися
наздріти
наздрітися
називати
називатися
назимий
назимковатиця
назимок
назирати
назирити
назирком
назирнути
назирцем
назичати
назілки
назімий
назімкуватиця
назімок
наз'їздитися 2
Бурда, -ди, ж. 1) = здирок. Вас. 157. 2) Родъ игры у мальчиковъ: а) попадаютъ камешками въ поставленную стоймя каменную плиту или кусокъ доски; выигрываетъ — дає бурду — свалившій плиту или доску. Шейк. задам я тобі бурду! Задамъ я тебѣ трезвону! Шейк.
Дереза́, -зи́, ж. 1) Раст. a) Caragana frutescens. б) Lycium barbarum. в) Lycopodium clavatum. ЗЮЗО. I. 115, 127. А піди лишень наріж дерези на мітли. Черном. 2) Назойливый человѣкъ. Липне як дереза. Росплакалось дитя як дереза. 3) Ссора. Дереза в хату вкинулась. НВолынск. у. Ум. Дере́зка, дере́зонька.
Збершніти, -ні́ю, -єш, гл. = зрешіти. Вх. Уг.240.
Зманити Cм. зманювати.
Кузуб, -ба, м. = козубОбібрався грибом — лізь у кузоб. Ном. № 7077. Нехай же я подивлюся, хто сидить в запічку — аж там дячок-неборачок у кузуб зігнувся. Чуб. V. 674.
Нівечити, -чу, -чиш, гл. 1) Портить, уничтожать, обращать въ ничто, разорять. Свою одежину нехтує, скот нівечить. Ном. № 10779. 2) Мучить, издѣваться, жестоко обращаться. Дитино моя, чого ж твій тато мене нівечить? Г. Барв. 109. Робили глузи їм досадні, гірш нівечили, як циган. Котл. Ен. V. 32.
Поплисти, -пливу, -веш, гл. = попливти. Котл. Ен. II. 38.
Проскакувати, -кую, -єш, сов. в. проско́чити, -чу, -чиш, гл. Проскакивать, проскочить. На селі стихло; хиба де стукне віконце або проскочить під ворітьми хисткий парубок. МВ. І. 106. Як скочив — і проскочив тоті дві гори. Драг. 284.
Проскік, -коку, м. Галопъ. кінь біжить у проскік. Лошадь скачетъ галопомъ. Вх. Зн. 67.
Щетинуватий, -а, -е. Имѣющій большую щетину. Черк. у.
Нас спонсорують: