Витока, -ки, ж. Куча орѣховъ, собранныхъ лѣсной мышью.                         
                        
                                                
                          Віддушити	Cм. віддушувати.                        
                        
                                                
                          
	Засу́ха, -хи, ж. 1) Засуха. Покарав Господь людей превеликою засухою.  2) Высохшее озеро. 
                        
                        
                                                
                          Зомлівати, -ва́ю, -єш, сов. в. зомліти, -лію, -єш, гл. Обомлѣть, упасть въ обморокъ. Головонька змита, кошуленька біла, а молода дівчина із жалю зомліла.  Катря стоїть коло стіни, сама як стіна біла: бачу — зомліває.                         
                        
                                                
                          Ковбаса, -си, ж. Колбаса. Як би ковбасі да крила, то вже б луччої птиці й на світі не було.  Ум. ковбасна. Кожній свашці по ковбасці.                         
                        
                                                
                          Кричма	нар. Крича.                         
                        
                                                
                          Обжирливий, -а, -е. 	Обжорливый.                        
                        
                                                
                          
	Роскочуватися, -чуюся, -єшся, сов. в. роскоти́тися, -чуся, -тишся, гл. 1) Раскатываться, раскатиться. Було в мене три орішки, та всі роскотились.  Гріш круглий — роснотиться.  2) Разбредаться, разбрестись, разойтись въ разныя стороны. Та ви ж, мої діточки, роскотилися, як горох при дорозі.  Вівці.... роскотилися по толоці, щипаючи.... травицю.  3) О звукѣ: раздаваться, раздаться, разнестись. Роскотиться по небу глас потужний.  Дзвінкий регіт такий чути, що так і роскочується. 
                        
                        
                                                
                          Фраїрочка, -ки, ж. Ум. отъ фраїрка.                        
                        
                                                
                          Шмаровоз, -воза, м.
	1) Подмазывающій колеса, а затѣмъ и всякій, имѣющій много дѣла съ возами, выпачканный постоянно въ смолу, много ѣздящій, напр. занимающійся извозомъ. 
	2) Грязно одѣтый человѣкъ. Пішли парубки, лишень шапки видко, лишилися шмаровози — подивитися гидко.                         
                        
                       
             
 
               
              

 
 
				