Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

незгода
незгодина
незгодливий
незгодний
незгодно
незгодонька
незграба
незграбний
незграбність
незграбно
нездатність
нездвижений
нездібний
нездібність
незділивий
нездоліти
нездольний
нездольність
нездолящий
нездоровкуватий
нездоров'я
нездужати
нездужатися
незистино
незичливий
незичливість
незичливо
незлагідний
незлагодний
незлагока
незлічений
незліченне
незлічено
незлобливий
незлобливість
незлобливо
незлостивий
незлостивість
незлостиво
незлюбити
незмагати
незмилитися
незмир
незмислений
незмінний
незмінно
незмірений
незміренне
незмірено
незмірно
незмовлений
незмовлено
незмога
незнавидіти
незнай
незнайко
незнайомець
незнайомий
незнайомість
незнакомито
незнарошно
незначний
незначність
незносний
незобутий
незодягнутий
незрахований
незримий
незримо
незрозумілий
незрозумілість
незрозуміло
незручний
незручність
незручно
незрячий
незугарний
незчисленний
незчисленно
незчутися
неїднаковий
неїднаковість
неїднаково
неїзджалий
ней
нейминуй
неймовіра
неймовірний
неймовірність
неймовірно
неймовірство
некваря
неке
некладений
неклан
неклеба
неклен
неколи
некрут
некрутка
некрутство
некрутський
некрутчина
некукібниця
нелагода
нелад
неладен
неладно
неласка
нелинь
нелівний
неліпашка
нелітка
нелюб
нелюбий
нелюбов
нелюбонько
нелюбочко
нелюд
нелюда
Відпиватися, -ваюся, -єшся, сов. в. відпитися, відіп'юся, -єшся, гл. Напиваться, напиться вдоволь. Знайшли воду, не відіп'ються; тяжко вже їм і дихати. Кв. ІІ. 305.
Муля́рство, -ва, с. Ремесло каменщика. Желех.
Насіда́ти, -да́ю, -єш, сов. в. насісти, нася́ду, -деш, гл. 1) Насѣдать, насѣсть, садиться, сѣсть на что. Та до його сизокрилі орли налітали, в головах насідали. КС. 1882. XII. 502. 2) Налегать, налечь, притѣснять, притѣснить. Нехай Бог скарає того, хто насідає на кого. Ном. № 1084. Покинь... горілку пити; се на тебе й нудьга з похмілля насідає. О. 1862. VII. 45.
Окрівавити, -влю, -виш, гл. Окровавить.
Пересипати, -па́ю, -єш, сов. в. переси́пати, -плю, -леш, гл. 1) Пересыпа́ть, пересыпать. Сидить собі в пасіці, пересипає гроші — сушить. Рудч. Ск. І. 162. Пересип борошно з ночов у діжку. 2) Пересыпать, пересыпать чѣмъ. Вас. 157. Як швець дубом шкури пересипає. Ном. № 12617. 3) Перебирать, перебрать деревянную посуду: выбросить ветхія клепки, вставить новыя и вновь стянуть обручами. То було як небудь відерце або барильце наб'ю, а тепер кадовба пересиплю, утори підріжу. Г. Барв. 347. 4) Только несов. в. Переливать изъ пустого въ порожнее, толковать попусту. Пересипають такеньки, пересипають, — панночка й зітхне: — Що бабуню! тільки говорим... МВ. (О. 1862. III. 39).
Помста, -ти, ж. Месть, отмщеніе. Стор. МПр. 32. К. Бай. 84. Його душа кипіла помстою і ненавистю. Левиц. Пов. 12.
Талярок, -рка, таляронько, -ка, таляро́чок, -чка, м. Ум. отъ таляр.
Тнути, тну, тнеш, гл. = тяти. Косарі тнуть. Грин. ІІІ. 366. Музика тне. Шевч. Тнуть косарі. Грин. III. 128.
Цілиця, -ці, ж. 1) = цілина. Орали ми цілицю, сіяли ми пшеницю. Р. Макс. 2) Соль, добываемая изъ земли въ кристаллахъ. Шух. І. 16.
Штик, -ка, м. Штыкъ. Од штика спину смика. Ном. № 976.
Нас спонсорують: