Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

незгода
незгодина
незгодливий
незгодний
незгодно
незгодонька
незграба
незграбний
незграбність
незграбно
нездатність
нездвижений
нездібний
нездібність
незділивий
нездоліти
нездольний
нездольність
нездолящий
нездоровкуватий
нездоров'я
нездужати
нездужатися
незистино
незичливий
незичливість
незичливо
незлагідний
незлагодний
незлагока
незлічений
незліченне
незлічено
незлобливий
незлобливість
незлобливо
незлостивий
незлостивість
незлостиво
незлюбити
незмагати
незмилитися
незмир
незмислений
незмінний
незмінно
незмірений
незміренне
незмірено
незмірно
незмовлений
незмовлено
незмога
незнавидіти
незнай
незнайко
незнайомець
незнайомий
незнайомість
незнакомито
незнарошно
незначний
незначність
незносний
незобутий
незодягнутий
незрахований
незримий
незримо
незрозумілий
незрозумілість
незрозуміло
незручний
незручність
незручно
незрячий
незугарний
незчисленний
незчисленно
незчутися
неїднаковий
неїднаковість
неїднаково
неїзджалий
ней
нейминуй
неймовіра
неймовірний
неймовірність
неймовірно
неймовірство
некваря
неке
некладений
неклан
неклеба
неклен
неколи
некрут
некрутка
некрутство
некрутський
некрутчина
некукібниця
нелагода
нелад
неладен
неладно
неласка
нелинь
нелівний
неліпашка
нелітка
нелюб
нелюбий
нелюбов
нелюбонько
нелюбочко
нелюд
нелюда
Витока, -ки, ж. Куча орѣховъ, собранныхъ лѣсной мышью. Вх. Уг. 230.
Віддушити Cм. віддушувати.
Засу́ха, -хи, ж. 1) Засуха. Покарав Господь людей превеликою засухою. Стор. І. 150. 2) Высохшее озеро. Одесс. у. (Браунеръ).
Зомлівати, -ва́ю, -єш, сов. в. зомліти, -лію, -єш, гл. Обомлѣть, упасть въ обморокъ. Головонька змита, кошуленька біла, а молода дівчина із жалю зомліла. Чуб. V. 354. Катря стоїть коло стіни, сама як стіна біла: бачу — зомліває. МВ. ІІ. 148.
Ковбаса, -си, ж. Колбаса. Як би ковбасі да крила, то вже б луччої птиці й на світі не було. Ном. Ум. ковбасна. Кожній свашці по ковбасці. Ном. № 3528.
Кричма нар. Крича. К. ПС. 117.
Обжирливий, -а, -е. Обжорливый.
Роскочуватися, -чуюся, -єшся, сов. в. роскоти́тися, -чуся, -тишся, гл. 1) Раскатываться, раскатиться. Було в мене три орішки, та всі роскотились. Чуб. V. 200. Гріш круглий — роснотиться. Ном. №9924. 2) Разбредаться, разбрестись, разойтись въ разныя стороны. Та ви ж, мої діточки, роскотилися, як горох при дорозі. Мил. 216. Вівці.... роскотилися по толоці, щипаючи.... травицю. Мир. ХРВ. 50. 3) О звукѣ: раздаваться, раздаться, разнестись. Роскотиться по небу глас потужний. К. Іов. 81. Дзвінкий регіт такий чути, що так і роскочується. МВ. ІІ. 182.
Фраїрочка, -ки, ж. Ум. отъ фраїрка.
Шмаровоз, -воза, м. 1) Подмазывающій колеса, а затѣмъ и всякій, имѣющій много дѣла съ возами, выпачканный постоянно въ смолу, много ѣздящій, напр. занимающійся извозомъ. Рудч. Чп. 257. 2) Грязно одѣтый человѣкъ. Пішли парубки, лишень шапки видко, лишилися шмаровози — подивитися гидко. Чуб. V. 458.
Нас спонсорують: