Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

невпокійно
невпомку
невправка
неврікливий
неврод
неврожай
невронений
неврочливий
невсидючий
невсипущий
невстаха
невстид
невстидливий
невстидливість
невстрійливий
невструйливий
невтеклий
невтерпучий
невтомливий
невтомний
невтомно
невук
невчас
невчасний
невчасно
невчений
негадано
негадки
негайний
негайно
негамузний
негаразд
негарний
негарно
негіда
негідний
негідник
негідність
негідь
неглядка
негнівливий
неговіркий
негода
негодиця
негодка
негодня
негодонька
негодяй
негодяний
негодящий
негоже
негожий
негоїстий
негр
негрунтовий
негувати
неґречний
неґречність
неґречно
неґура
недава
недавній
недавно
недалекий
недалеко
недаленний
недаром
недбайливий
недбайливість
недбайливо
недбайлиця
недбалий
недбалиця
недбалість
недбало
недбальниця
недбальство
недбання
недбаха
недвига
недзька!
недивний
недійшлий
неділенька
неділешній
неділонька
недільний
неділя
недішлий
неднаковий
недобачати
недобачити
недобачливий
недобачливість
недобиток
недобір
недобре
недобрий
недовгий
недовго
недовершений
недоверший
недовідомий
недовіркуватий
недовірок
недовольність
недовчений
недогарок
недогін
недогляд
недогода
недогодний
недогодно
недогризок
недозір
недоїдок
недокурок
недоладній
не-до-ладу
недоленька
Виправдувати, -дую, -єш, сов. в. виправдати, -даю, -єш и виправдити, -джу, -диш, гл. Оправдывать, оправдать. Вх. Лем. 398.
Житло́ -ла́, с. 1) Житье, жительство. Не буде тобі ні добра, ні житла. Ном. № 13633. Чорноморці на житло пішли собі, чи їх погнали, на гряницю. Черк. у. Ідуть люде на житло в степ. Кіев. г. Коротке сватання! Таке й житло швидке й коротке: як нитка порвалось ув один мент. Г. Барв. 434. 2) Жилье, жилище, обитель. В глухій глуші пошукати, там де людського житла, а ні садиби не знайти. МВ. ІІІ. 63. Осядеться чужий в його наметі, його житло засипле з неба сірка. К. Іов. 40. О, пом'яни, мій Боже, їх у житлах праведних своїх. Щог. Сл. 90.
Жури́тися, -рю́ся, -ришся, гл. Печалиться, грустить, сокрушаться. Не журима, дівчинонько, ще ж ти молоденька. Мет. 26. Журилась мати, плакала дуже жінка, а нічого робити: провели свого Трохима аж у губерню. Кв. 289. Як дівчині не журиться, — козак покидає! Мет. 79. Жури́тися ким. Заботиться о комъ, принимать къ сердцу чью участь. Ой ти, братіку-жайворонку, не журися ти нами: годує Господь малі мої діти дрібними кришечками. Подол. г. Жури́тися за ким, по ко́му. Грустить, печалиться по комъ. Ти не знаєш, моя мати, за ким я журюся. Н. п. Ой умру я, умру, та буду дивиться, ой чи будеш, мій миленький, по мені журиться? О. 1862. VI. 85. Ой чи журиться отець-мати по мені? Мет. 450. Жури́тися за чим, — чим. Заботиться о чемъ, хлопотать о чемъ. Журився за м'ясом, а м'ясо само йде. Рудч. Ск. І. 124. Дурень нічим ся не журить: горілку п'є і люльку курить. Ном. № 6207. Не журіться життям вашим. Єв. Мт. VI. 25.
Занего́дитися, -диться, гл. безл. Наступить дурной погодѣ. Занегодилось: все дощ та дощ. Черк. у.
Мняку́шечка, -ки, ж. Ум. отъ м'якушка.
Перво нар. = перше. Нічого йому не страшно, не боязько, не болезно стало; а перво з великого жалю так було й обмірає. МВ. І. 46.
Повеселіти, -лію, -єш, гл. Повеселѣть, сдѣлаться веселымъ. Іван повеселів, хоч і охляв уже, не ївши три дні. Рудч. Ск. І. 137.
Позавидувати, -дую, -єш, гл. Позавидовать. Всі вибігають проти тебе, щоб хоть подивитись на тебе та позавидувати на твою красу. Кв.
Роспікати, -ка́ю, -єш, сов. в. роспекти́, -печу, -чеш, гл. 1) Распекать, распечь, раскаливать, раскалить. Левиц. Пов. 157. Чуб. 2) Раздражать, раздражать. У нас... дуже роспікають людей.... Там, чуєш, прикащик побив чоловіка. О. 1862. ІІ. 74.
Упорати, -раю, -єш, гл. 1) Убрать, прибрать. Усе впорав. ЗОЮР. ІІ. 34. 2) Покончить, окончить, удовлетворить, успѣть сдѣлать. Трівайте, паніматки, впораю одну, а тоді другу (купчиха, отпуская товаръ). Лебед. у. І те зроби, і друге зроби: де ж його усе впорати. Чуб. 3) Укокошить, убить. Упорав по голові истиком та й одволік на друге місце, щоб не зразу знайшли. О. 1862. II. 79. 4) Съѣсть.
Нас спонсорують: