Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

невпокійно
невпомку
невправка
неврікливий
неврод
неврожай
невронений
неврочливий
невсидючий
невсипущий
невстаха
невстид
невстидливий
невстидливість
невстрійливий
невструйливий
невтеклий
невтерпучий
невтомливий
невтомний
невтомно
невук
невчас
невчасний
невчасно
невчений
негадано
негадки
негайний
негайно
негамузний
негаразд
негарний
негарно
негіда
негідний
негідник
негідність
негідь
неглядка
негнівливий
неговіркий
негода
негодиця
негодка
негодня
негодонька
негодяй
негодяний
негодящий
негоже
негожий
негоїстий
негр
негрунтовий
негувати
неґречний
неґречність
неґречно
неґура
недава
недавній
недавно
недалекий
недалеко
недаленний
недаром
недбайливий
недбайливість
недбайливо
недбайлиця
недбалий
недбалиця
недбалість
недбало
недбальниця
недбальство
недбання
недбаха
недвига
недзька!
недивний
недійшлий
неділенька
неділешній
неділонька
недільний
неділя
недішлий
неднаковий
недобачати
недобачити
недобачливий
недобачливість
недобиток
недобір
недобре
недобрий
недовгий
недовго
недовершений
недоверший
недовідомий
недовіркуватий
недовірок
недовольність
недовчений
недогарок
недогін
недогляд
недогода
недогодний
недогодно
недогризок
недозір
недоїдок
недокурок
недоладній
не-до-ладу
недоленька
Безосяжний, -а, -е. Необъятный (отъ глагола сягати).
Відгортати, -таю, -єш, сов. в. відгорнути, -ну, -неш, гл. 1) Отгребать, отгресть. Відгорни жар з припічка у піч. Землю відгорта. Мнж. 129. Відгорнули пісок. 2) Отворачивать, отворотить. Відгорнув полу, сягнув до тішені.
Відчалюватися, -лююся, -єшся, гл. Отдѣляться, отдѣлиться. Відчалився від народу та й пішов собі геть понад берегами.
Дальнина́, -ни́, ж. = Далиня́. Як би допомогти оку людському прозирнути за далеку дальнину. Дещо.
Жма́кання, -ня, с. 1) Жеваніе. 2) Комканіе.
Ману́шка, -ки, ж. Малютка. Та воно манушечка, — не бий його. Волч. у.
Напіра́тися, -ра́юся, -єшся, сов. в. напе́ртися, -пруся, -решся, гл. 1) Напираться, напереться, набираться, набраться. Наперлося багато народу. 2) Упрямиться, заупрямиться, упереться. Чоловік її не пускав із хати, а вона таки наперлась і пішла.
Отік, отоку, м. Гной (изъ нарыва). Вх. Лем. 445.
Перемішка, -ки, ж. 1) Смѣшеніе. Левиц. І. 2) Помѣха. Зміев. у. Завтра думка їхати, як ніякої перемішки не буде. 3) То, что вмѣшивается, впутывается во что, среди чего. Галушка та лемішка, а хлібу перемішка. Ном. № 12329.
Слатися II, -стелюся, -лешся, гл. 1) Стлаться, разстилаться. Мокрець стелеться густо, зілля рунисте. Слалась плачучи трава. 2) Стлать себѣ постель. От вони і почали на дворі слаться. Ном. № 6540. 3) — до ні́г. Припадать къ ногамъ.
Нас спонсорують: