Гілочка, -ки, ж. Ум. отъ гілка.
Ди́кість, -кости, ж. Дикость.
Дяконе́нко, -ка, м. Сынъ діакона.
Кістка, -ки, ж. Кость. Чорток, чорток, не полічи моїх кісток. Кістки у могилі, сам в Господа Бога. Кістка мертва. Болѣзнь, наростъ на тѣлѣ.
Прямування, -ня, с.
1) Направленіе. Поважне прямування його розуму.
2) Стремленіе. Прямування до вищого уряду. Дає нам закон громадянського життя і розумового прямування.
Спритність, -ности, ж. Понятливость, смѣтливость, ловкость, проворство, находчивость. Се діло зоставте спритності жіночій.
Сталувати, -лую, -єш, гл. = знехтувати 1. Сталував одежу.
Стовба, -би, ж.
1) Въ плугѣ: прочная дощечка, которой соединяются въ плугѣ чепіги съ градільом: она проходитъ сквозь нижній конецъ чепіги и конецъ граділя.
2) Часть рала, подобная предыдущей въ плугѣ, которой прикрѣпляется кописть къ жертк'ѣ.
3) Корень въ деревѣ, идущій въ землю вертикально.
Таранник, -ка, м. Рыба лещъ, Abramis brama L.
Учиняти, -няю, -єш, сов. в. учинити, -ню, -ниш, гл.
1) Дѣлать, сдѣлать, совершать, совершить. Ой, хворцю! Що ти учинила. Спасибі вам, панове молодці, преславні запорожці, за честь, за славу, за повагу, що ви мені учинили. учинити во́лю. Cм. воля.
2) Поступать, поступить, сдѣлать. Ой не гаразд запорожці, не гаразд вчинили. Так ми добре, брате, учиниш, свого найменшого брата попросімо.
3) Заквашивать, заквасить, сдѣлать закваску (для тѣста, квасу). Учинили вони квас. От вона взяла, ріденько вчинила, ріденько підбила, ріденько й замісила. На чужий коровай очей не поривай, а рано вставай та собі учиняй.
