Бискуплянин, -на, м. Крестьянинъ, живущій на извѣстныхъ обязательствахъ на земляхъ епископства.
Брязчати, -чу, -чиш, гл. Бряцать, звенѣть. Козак, мамцю, гуляє, брязчать в його гроші. Коли б у шинкарки, то б брязчали чарки. Сам до мене босий чеше, щоб підківки не брязчали.
Гробови́к, -ка́, м. Як гробовики, ховаються по горищах, по погрібах..., переховують чуже, награблене добро.
Дручи́на, -ни, ж. = дрючина.
Косатарь, -ря, м. Эпитетъ селезня: имѣющій косиці. Cм. косиця 3. Качуре-косатарю, Марусини проматарю, проси своїх гостей.
Напропуд нар. Напроломъ, напрямикъ.
Ряденце, -ця, с. Ум. отъ рядно.
Сотатися, -та́юся, -єшся, гл.
1) Мотаться. Запхай кінці в середину, щоб не соталось. Його слова лилися з уст одно за другим, неначе соталися низкою.
2) О людяхъ: сновать. Довгенько треба сотатись поміж хатки, нім доберемся до міста.
Улучність, -ности, ж. Мѣткость.
Чаркувати, -ку́ю, -єш, гл. 1) Выпивать, потягивать. Люде чаркували, плакали, обнімались. Парубки чаркують порційками аж любо. 2) — кого́. Потчивать водкой и пр. кого.