Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

набріхувати
наброд
наброджувати
набродитися
наброїти
набростатися
наброститися
наброщуватися
набруднити
набрунитися
набруньковуватися
набрякати
набряклий
набрякнути
набрякти
набубніти
набубнявіти
набубоніти
набувати I
набувати II
набуватися I
набуватися II
набудовувати
набундючити
набундючитися
набурити
набуркувати
набути
набутний
набуток
набуття
набухати
набухатися
набухикатися
набучавіти
навабити
наваблювати
наважити
наважний
наважувати
наважуватися
навал
навалити
навалувати
навальний
навальність
навалювати
наваляти
навантажений
навантажити
навантажувати
наварити
наварювати
навбакир
навбач
навбитки
навбільшки
навверле
наввипередки
наввипинки
наввиринки
наввишки
навгадь
навглибшки
навгул
навдак
навдери
навдивовижу
навдиранці
навдогад
навдоколо
навдьори
навезти
навербувати
наверещати
наверзти
наверзтися
наверле
навернений
навернути
навертати
навертатися
навертіти
навертом
навершняк
навеселитися
навесом
навести
наветь
навзавод
навзаводах
навзаводи
навзаєм
навзаклад
навзаходи
навзбіч
навзвиш
навздогін
навздогінці
навзнак
навзнаки
навибивати
навибірати
навивати
навиворіт
навиглядіти
навидатися
навидирати
навидіти I
навидіти II
навидітися
навиднаці
навикати
навилок
навилядіти
навинути
навинутися
навиняний
навипередки
навис
Видати 2, -даю, -єш, гл. Видѣть. А ні слихом слихати, а ні видом видати. Ном. № 1939. Хто в світі не бував, той і дива не видав. Ном. № 385. Перва сотня виступає, вдова сина не видає. Мет. хто видав так говорити? Развѣ такъ можно говорить? Левиц. І. 242. ви́дано. Чи то видано, щоб живе мнясо само в рот ускочило? Рудч. Ск. І. 2. Видано-невидано, якого накидано. Ном. заг. № 48.
Відхрещувати, -щую, -єш, сов. в. відхрестити, -щу, -стиш, гл. Удалять, удалить при помощи крещенія. Ні, жидівського духу не відхрестиш. Ном. № 13460.
Головатень, -тня, м. 1) Раст. Centaurea Cyanus. Шух. І. 21. 2) Головатень. Раст. Echinops sphaerocephalus. Вх. Пч. II. 31.
Жовтопу́з, -за, м. = жовтобрюх 1.
Пасина, -ни, ж. Плохой поясъ. Вх. Зн. 47.
Позализувати, -зую, -єш, гл. Зализать (во множествѣ).  
Постукати, -каю, -єш, гл. Постучать. Як прийде та постукає, зараз одчинити йому. Св. Л. ХП. 36.
Пошарувати, -ру́ю, -єш, гл. Вымыть, при чемъ тереть мочалкой, щеткой и пр. 2) Прополоть.
Селедець, -дця, м. = оселедець. Рудч. Ск. II. 172.
Чорноморка, -ки Черноморка. О. 1862. VI. 87. Ой махнула чорноморка білою рукою: не буде вам, чорноморці, ніколи покою. Н. п.
Нас спонсорують: