Вівчарь, -ря, м. Пастухъ овецъ. Сопілка вівчареві втіха. Роспустив вівчарь вівці та по крутій гірці. Ум. вівчарик.
Глянути, -ну, -неш, гл. Однокр. в. отъ глядіти. Глянуть, взглянуть, посмотрѣть. Ой як гляну на хустину, — згадаю дівчину.
Жму́рити́ся, -рю́ся, -р́ишся, гл. 1) Щуриться. 2) Играть въ жмурки. Щетину із свиней смалили, або жмурились по кутках.
Имберець, -рцю, м. Ум. отъ имберь.
Підібгати, -га́ю, -єш, гл. Поджать. Летів крячок на той бочок, ніжки, підобгавши.
Предковічний, -а, -е. Древній. Гори предковічні. Зассяєш знову духом предковічним.
Розвідувати, -дую, -єш, сов. в. розвідати, -даю, -єш, гл.
1) Навѣщать, навѣстить. Коли б же я зозуленька, я б до його полетіла, то б я свого сина-одинчика в чужім краю розвідала.
2) Разузнавать, разузнать. Ой хто біди, не знає, нехай мене спитає, бо я в біди обідав, і бідоньку розвідав.
Розносити, -шу, -сиш, сов. в. рознести, -су, -сеш, гл.
1) Разносить, разнести. Людям роботу розніс і роздав.
2) Разносить, разнести, развѣять. Їх вітер як полову, і буря, мов солому, рве, розносить. 6. Гей! може трохи рознесу я свою тяжку журбу. І рознесе тую славу по всій Україні.
3) Разносить, разнести, растаскивать, растащить. Сини принесуть, а дочки й угли рознесуть.
4) Разбалтывать, разболтать, разгласить. Люде зараз рознесли по всьому світу й те, чого нема. Коли мене вірно любиш, не кажи нікому, бо то люде рознесуть, як вітер солому.
5) Разносить, разность, разрушить, разбить. Дайте ковбасу, бо вам хату рознесу. Нехай його тії просять, що греблі розносять.
Ростоплювати, -люю, -єш, гл. = ростопляти. Царенко поналивав у казани води і ростоплює.
Урож'я, -ж'я, с. Урожай. Не тучить множ'я, єно урож'я.