Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

непричком
непричкома
неприязний
неприязно
неприятель
неприятельство
непроворняка
непроторений
непроха
непрощений
непряха
непутити
непутній
непутно
нерадісний 2
нерадісно
нераненько
нерано
нереститися
нересть
нерет
неристь
нерівень
нерівний
нерівно
нерівня
нерість
неробітний
неробітник
неробітниця
нерод
нерода
неродючий
нерожень
нерозборливий
нерозважний
нерозважно
нерозвитний
нерозгужений
нерозень
нероззнака
нерозум
нерозумний
нерость
нерухомий
нерухомо
нерушиме
несамовитий
несамовито
несвідомий
несвідомість
несвідомо
несвітній
несила
неситий
неситство
несить
несів
несказанний
несказанно
нескінченний
нескінченно
нескладно
несконченний
нескреба
нескребений
неслава
неслиханий
неслихано
неслід
неслух
неслухняний
неслух'яний
неслушний
неслушно
несмак
несмачний
несмертельний
несмертельність
несміливий
несміливість
несміливо
несміляк
несогірше
несогірший
несперечливий
неспірний
несплячки
несповна
неспогаданий
неспогадано
несподіваний
несподіваність
несподіванка
несподівано
несподіяність
неспокій
неспокійний
неспокійник
неспокійно
неспокутуваний
неспосібний
неспосібнісінький
неспособний
неспособнісінький
несправа
несправний
несправуватися
неспромога
неспроможний
неспроможність
нестак
несталий
нестанівкий
нестатечний
нестатечність
нестаток
нестелепа
нестеменний
нестеменнісінько
Довгові́чний, довгові́шний, -а, -е. Долговѣчный, долголѣтній. МВ. ІІ. 174. Н. Вол. у. Буде довговішний і на війні щасливий. К. ЧР. 41.
Домовля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. домо́вити, -влю, -виш, гл. 1) Договаривать, договорить. Сльози лились, лилися козацькі, тугу домовляли. Шевч. 56. 2) Договаривать, договорить, нанимать, нанять. 3) Укорять, укорить, упрекать, упрекнуть. «Не сором тобі в коршмі сидіти? Маєш ти дома жінку і діти». — «На, пий горівку та не домовляй, або іди к бісу, нас не забавляй!» (Говорить пьяница укоряющей его женѣ). Чуб. V. 1099. Бач, ти об мені й не думаєш! — домовля йому. МВ. (О. 1862. ІІІ. 47).
Заба́рно нар. Медлительно.
Запо́рати, -раю, -єш, гл. 1) Закончить работу; убрать. Гм! що робив! біля скотини порався, грубу запорав. Лебед. у. Піч файно запорайте. Вх. Зн. 20. 2) Забороновать послѣ посѣва; вообще: обработать и засѣять поле. Уже засіяв, тра запорати. Н. Вол. у. Харченкови десятини були вже запорані. Г. Барв. 347. Скільки ви запорали поля торік? — Вісім десятин толоки та вісім на зяб на овес. Г. Барв. 306. 3) Загрязнить. Запорав двері, що гидко й глянути. Зміев. у.
Китай, -таю, м. 1) Китай. 2) = китайка. Приніс китаю на дві спідниці. Н. п. Будем драти, пане брате, з китаю онучи. Гол. І. 14. 3) Родъ музыкальнаго инструмента. Можний пан лежит й а в китай грає, ой грає, грає, краще співає. Kolb. І. 113.
Комірницький, -а, -е. 1) Квартирантскій. Хазяйська наука комірницькій корові ногу переломала. Ном. № 2817. 2) Таможенный.
Позагоювати, -го́юю, -єш, гл. Заживить, залѣчить (раны).
Псаломник, -ка, м. Псалмопѣвецъ. Желех.
Скочистий, -а, -е. Покатый. Скочиста дорога.
Сухарь, -ря, м. Сухарь. Ум. сухарець, сухарик, сухарчик. Їж ти, сестро, сухарики. Чуб. V. 916. Що ж ти там їсти будеш? Ох, мамцю, сухарці. Грин. III. 620.
Нас спонсорують: