Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

нанизати
нанизувати
нанімати
наніс
нанняти
наносити
наношувати
наньмати
нанюхати
нанюхатися
наняти
наобідатися
наобіцювати
наобриднути
наодлів
наодлуці
наодрізі
наодрізні
наодшибі
наоколо
наокруг
наопак
наопач
наопаш
наоповідати
наопуль
наорати
наорудувати
на-оружку
наорювати
наослаб
наосліп
наостанку
наохляп
наочне
наочний
напад
нападати I
нападати II
нападатися I
нападатися II
нападень
нападка
нападкуватий
нападок
нападь
напаковувати
напалити
напалок
напалювати
напалюватися
напам'ятатися
напам'ять
напануватися
напанькатися
напарити
напаритися
напаросити
напартелити
напарубкуватися
напарусити
напасати
напасатися
напаскудити
напасний
напасник
напасниця
напасочка
напасти I
напасти II
напастування
напастувати
напасть
напатрати
напахати
напахатися
напашити
напашитися
напащикувати
напевно
напекарювати
напекти
напелехати
напелешкатися
наперебеса
наперед
напереді
напередовець
наперекір
наперекіс
наперемінку
наперсниця
наперстник
наперстниця
наперсток
наперти
наперчити
напестуватися
напетлювати
напечатати
напечи
напивати
напиватися
напизитися
напилий
напилити
напилок
напилювати I
напилювати II
напинати
напинатися
напиндючитися
напиряти
напис
написати
напитати
напити
напитий
напиток
напихати
Вибудовувати, -вую, -єш, сов. в. вибудувати, -дую, -єш, гл. Выстраивать, выстроить (зданіе). Світлицю навпроти старої хати я собі вибудував. О. 1861. IV. 153.
Віддаліти, -лію, -єш, гл. Поотстать, отдалиться. Не жени коні: лоша віддаліло — не здожене. Усе вже те оддаліло, проминуло. МВ. (О. 1862. І. 95).
Же́ртівня, -ні, ж. Жертвенникъ. К. Псал. 195.
Запороща́ти, -щу́, -щи́ш, гл. 1) О дождѣ: застучать каплями. Дощ у вікно запорощав. 2) Заговорить быстро. На його грізно закричала, залаяла, запорощала. Котл. Ен. III. 59.
Нирнути Cм. ниряти.
Опуша, -ші, ж. Раст. репейникъ, лопухъ. Вх. Лем. 44.
Подавати, -даю́, -є́ш, сов. в. подати, -дам, -даси, гл. 1) Подавать, подать. Як Бог дасть, то і в вікно подасть. Ном. № 13. Будеш, будеш ти лежати, питонки прохати, та нікому тобі буде і кухля подати. Мет. 86. Подай, мила, свою білу ручку. Мет. 261. 2) Давать, дать. Він мені подав за себе викуп. К. Іов. 73. Йому подам на суд увесь мій побит. К. Іов. 27. Він подавав кожному в руку. Рудч. Ск. І. 67. Подавав серпи їм золотії. АД. І. 81. Подати милостиню. Кв. На церкву подав. Г. Барв. 208.до рук. Вручать, вручить. — звістку. Извѣщать, извѣстить. Левиц. І. 57. Мил. 217.рушники. Обычай сватовства: принимая предложеніе, перевязать сватовъ особо для того приготовленными полотенцами. От послався до неї, — вона й рушники подавала. Рудч. Ск. II. 49. 3) Отдавать, отдать въ выраженіяхъ: — на глум, на поталуCм. глум, потала. 4) Передавать, передать, посылать, послать — письмо, деньги или подарокъ. Вибачайте, що так довго листу не подавала. О. 1862. IX. 111. Коли я умру, то й поховайте і до моєї миленької листи подайте. О. 1861. IV. 96. Ми одписували своєму салдатові та й подали йому два карбованці. Я б гостинчик (татові) подавали, та ніким подать. Мил. 182. подати мо́ву. Передать (слова). Подали тую мову один по одному, один по одному. ЗОЮР. І. 6. 5)голос. Отзываться, отозваться, заговорить. Чи ви поніміли? Подайте хоч голос. 6) Казаться, показаться. На лиці наче б то чорний подає. Зміев. у. 7) Подало му. О больномъ: ему лучше. Угор.
Полум'яний, -а, -е. Пламенный. Левиц. І. 306. Ком. II. 113.
Скоцюрбитися, -блюся, -бишся, гл. Скорчиться. Желех.
Фу́кання, -ня, с. 1) Дуновеніе (ртомъ). Шейк. 2) Крики (на кого), брань.
Нас спонсорують: