Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

надколоти
надколупати
надколювати
надкоротити
надкорочувати
надкосити
надкошувати
надкраювати
надкусити
надкушувати
надламати
надламувати
надлетіти
надливати
надлинути
надлити
надлітати
надложити
надломити
надлубати
надлюдський
надляти
надменшити
надменшитися
надмір I
надмір II
надмірний
надміру
надміряти
надмолотити
надмолочувати
наднести
надносити
надо
надоба
надобитися
надобігти
надобіддя
надобний
надобно
надобок
надовбати
надовбатися
надовбень
надовбти
надовго
надовжниця
надогад
надогнути
надождати
надозолити
надоїти
надоколо
надокучати
надолобень
надолок
надолонка
надолончити
надолужати
надоптати
надошник
надоювати
надпалити
надпалювати
надпивати
надпилювати
надпити
надпізь
надпливати
надповзати
надполовинити
надполовинювати
надпороти
надпорювати
надприродній
надпустошити
надпустошувати
надрати
надривати
надриватися
надриґанчик
надриґатися
надрізати
надрізувати
надро
надробити
надрочити
надрочувати
надрубати
надрубувати
надрукувати
надрягнути
надряпати
надсада
надсаджувати
надсаджуватися
надсилати
надсипати
надсихати
надсідати
надсідатися
надсікати
надсісти
надскакувати
надсмикати
надсмикувати
надсмоктати
надсмоктувати
надсохнути
надсувати
надтекти
надтесати
надтинати
надтинник
надтихати
надтікати
надтісувати
надтічка
надто
надтока
Допта́ти, -пчу́, -чеш, гл. = топтати. Грин. ІІІ. 518. Взулася в черевички та й по хаті допче. Чуб. V. 156. Ми півроку допчемо, нім осьмак найдемо. Гол. І. 128.
Залю́блювати, -люю, -єш, сов. в. залюби́ти, -блю́, -биш, гл. Любить, полюбить. Вовки, бачте, вовкулаку не залюблюють..., бо вовкулака їсти падло гидує. Г. Барв. 451. Тепер уже сама не промовляє слова, не за любила і других чути, як говорять. МВ. ІІ. 97. він залюби́в, не залюби́в. Ему понравилось, не понравилось. На добрий ум научали, — ти не залюбив. Грин. III. 142. Не залюбив небіжчик кулі. Греб. 353. Одкинула вашу масть од чиряка — не залюбив: дуже почав сіпати. Харьк.
За́річок, -чка, м. Рѣчной рукавъ. Канев. у.
Курінний, -а, -е. 1) Шалашный. 2) Относящійся къ запорожскому куріню. отаман курінний. Начальникъ части запорожскаго войска. Cм. курінь 3. Хведора Безрідного, отамана курінного постріляли, порубали. АД. І. 248. Часто вмѣсто, отаман курінний говорится просто курінний. Оставили на мої руки товариша — занедужав у їх курінний. К. ЧР. 207.
Наспотич, наспо́тички, нар. Спотыкаясь. Як займу з двора, то наспотич летітимеш.
Недогризок, -зка, м. Огрызокъ.
Поголоснійшати, поголоснішати, -шаю, -єш, гл. Сдѣлаться громче. Голосна пісня його через те ще поголоснійшала на широкому світі. К. ХП. 130.
Сперш, спершу, нар. Сначала, прежде. Чи воно так і спершу було, як Христос не народився? ЗОЮР. І. 12.
Хлівина, -ни, ж. Небольшой хлѣвъ. Ум. хліви́нка.
Школа, -ли, ж. 1) Школа, училище. Синочки зросли — у школу пішли. Чуб. III. 404. Виріс хлопчик уже такий, що став у школу ходить. Грин. І. 149. 2) Съ измѣненнымъ удареніемъ: школа́. Школьники. Може думаєте, що дітвора сипнула з хати зустрічати новобранку-товаришку, як то бува з школою? Св. Л. 79. Школа по суботах було ходить туди. Св. Л. 138. 3) (жидівська). Синагога, еврейская молельня. Левиц. Пов. І. 96. А як то був жид Янкель, то він коло школи похожає та по школі плаче-ридає: школо наша, богомільнице!» АД. II. 28.
Нас спонсорують: