Аль, сз. = Але́ 1).
Віддячити, -чу, -чиш, гл. 1) Отблагодарить. 2) Отомстить, отплатить. Віддячим діявольским синам, гукали громадяче, віддячим!
Зама́ювати, -юю, -єш, сов. в. замаї́ти, -маю́, ї́ш, гл. Украшать, украсить зеленью: вѣтвями деревьевъ, травами. Вінці закладають худобі на роги... Так замаєна худоба іде вечером домів.
Лупи́тися, -плю́ся, -пишся, гл. 1) Спадать (о корѣ), лупиться (о кожѣ), шелушиться. Лупляться ноги, що все в воді. 2) Выходить изъ яйца (о птенцахъ).
Остистий, -а, -е. Съ длинными остями. Остиста пшениця.
Підцупити, -плю, -пиш, гл.
1) Подтянуть, подтащить.
2) Стибрить, стащить. Нишком підцупить та й нишком збути.
Прищурюватися, -рююся, -єшся, сов. в. прищуритися, -рюся, -ришся, гл. = прищулюватися, прищулитися. Прищурюсь собі в куточку.
Спречатися, -ча́юся, -єшся, гл. = сперечатися. Я не хочу спречатись із тобою через личаків.
Туска, -ки, ж. Тоска, печаль. Як хліба край, так і в хліві рай; а як ні куска, так і в горниці туска. Що пан Біг дав, — за все Богу дякувати, а туск ід собі не пускати.
Хнюра, -ри об., хнюрко́, -ка,, м. Угрюмый, ворчливый чоловѣкъ.