Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
Да́вній, -я, -є. 1) Давній. Се, може, є давній бідний невольник із неволі утікає. Макс. (1849) 45. Вони не так старі, як давні. Ном. № 8645. В давній дуже жив він вік. Котл. 2) Древній, старинный. Дві церкви, — одна мурована висока, друга дерев'яна і давня сильно. МВ. І. 16. В давні времена, як ходив по землі Бог з Петром і Павлом. Чуб. І. 56. Да́вня річ, да́вня давнина́. Давно минувшее. Рудч. Ск. I. 59. 3) Прежній. Давні пригоди боронять від шкоди. Ном. № 1753. Шапка сива, виступка козацька настояща, ще давніх козаків. МВ.
Диби́ці, -би́ць, ж. мн. ум. отъ диби.
Звандрува́ти, -ру́ю, -єш, гл. = змандрувати. Звандрували одно поле. Чуб. V. 631.
Кріслечко, -ка, с. Ум. отъ крісло.
Кухняний, -а, -е. Кухонный. Вона забачила здоровенний кухняний ніж на столі.
Підсилатися, -лаюся, -єшся, сов. в. підіслатися, -шлю́ся, -шлешся, гл.до ко́го. Посылать, послать сватовъ къ кому. Парубок... підіславшись де небудь нерозважно, вхопить гарбуза. О. 1862. IV. 1.
Семеєчка, -ки, семейка, -ки, ж. Ум. отъ сем'я.
Сіянець, -нця, м. Посѣянное растеніе. Сіянець повитикався з грядки густо, як щіть. Левиц. І. 28.
Смертно нар. Смертельно. Шла смертно. МВ. (О. 1862. І. 92).
Татусь, татусьо, -ся, м. ласк. отъ тато.
Нас спонсорують: