Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

надбірати
надбічи
надближатися
надборкати
надвезти
надвереджати
надвереджатися
надвечір
надвідний
надвірній
надвірняк
надвір'я
надвоє
надвозити
надвозити 2
надворі
надгинати
надгнивати
надгнилий
надгнити
надголодь
надгонити
надгоріти
надгорнути
надгортати
надгоряти
надгребати
надгризати
надгробок
наддерти
наддертий
наддзюбати
наддзюбувати
наддирати
наддніпровий
наддніпрянець
наддніпрянський
наддніпрянщина
наддністрянець
наддністрянка
наддністрянський
наддовбати
наддовбувати
наддоїти
наддоювати
наддуристий
наддягтися
надегати
надержувати
надерти
наджати
наджидати
наджинати
наджулитися
надзвичайний
надзвичайність
надзвичайно
надзвонити
надзвонитися
надзелень
надземний
надзірній
надзюбати
надзюбувати
надзюрити
надибати
надивитися
надивлятися
надивувати
надивуватися
надимати
надиматися
надими
надирати
надисати
надити
надитися
надих
надихання
надихати I
надихати II
надихувати
надихуватися
наді
надібка
надібок
надібочка
надібрати
надіб'я
надівати
надіватися
надівуватися
надігнати
надігнути
надідрати
надієнька
надіждати
надіжна корова
надіїця
надійний
надійність
надійно
надійсь
надійти
наділ
наділити
наділляти
наділок
наділяти
надірвати
надіслати
надісь
надіти
надіходити
надія
надіяння
надіятися
над'їдати
над'їздити
надкладати
Грі́зьба, -би, ж. Угрозы. Від постраху, від грізьби стуманіють. К. Іов. 58. Ні батькова грізьба, ні материна умова нічого не подіють з таким гульвісою. Мир. ХРВ. 132.
Гука́тися, -ка́юся, -єшся, гл. Случаться, совокупляться. Вх. Уг. 234.
Закнявча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. = занявчати. Св. Л. 222.
Істина, -ни, ж. 1) = і́ста. Я істину віддав, а проценту ще не віддавав. Камен. у. 2) Истина. Шевч. 602. О. 1862. І. 71. Пресвята Діва мовит: «О, істина, же воскрес». Гн. І. 117.
Оріхівка, -ки, ж. = лускогоріх. Вх. Лем. 444.
Понашевкуватися, -куємося, -єтеся, гл. Найти толпой, налѣзть (во множествѣ). Понашевкувалось у хату такого народу — і родичі, і свати, і чужі. Александров. у.
Рижий, -а, -е. Рыжій. Чорноброва, як риже теля. Ном. № 8525., Ум. риженький.
Скатерть, -тя, м. Скатерть. Мил. 139. З старого скатертя зробив скатертинку. Черк. у. Вили Марусі віночок та й покотили по столі, по квітчастому скатертю. Мет. 143.
Сорока, -ки, ж. 1) пт. сорока. Сорока білобока. Рудч. Ск. І. 135. 2) Родъ дѣтской игры. Ив. 38. 3) Въ свадебномъ обрядѣ: а) соро́ку скакати. Танцевать по лавкамъ. Когда вносятъ изъ комори сорочку новобрачной, то, завѣся иконы, всѣ присутствующіе, предводимые старшимъ дружком, держащимъ въ рукахъ сорочку, танцуютъ, съ соотвѣтствующими пѣснями, по лавкамъ и скамьямъ вокругъ стола и всей хаты, обходя ее трижды въ сторону, противоположную движенію солнца. Черниг. г. МУЕ. III. 152. б) водити соро́ки = ходити перезвою. МУЕ. III. 154.
Стрелити Cм. стріляти.
Нас спонсорують: