Божкородіти, -джу, -диш, гл. Фокусничать.
Дістава́тися, -ю́ся, -є́шся, сов. в. діста́тися, -нуся, -нешся, гл. 1) Доставаться, достаться. Закаблукам лиха дам, дістанеться й передам. 2) — до. Добираться, добраться, доѣзжать, доѣхать. Через вороги тяжко до пекла дістатися. Як би його дістатися додому?
Зако́вувати, -вую, -єш, сов. в. закува́ти и заку́ти, -кую́, -єш, гл. 1) Заковывать, заковать. Часто бо заковувано його в кайдани. Бистрі ніженьки закували, білі рученьки зв'язали. Та Травина зав'язали, та в кайдани закули. 2) Зарабатывать, заработать кузнечной работой. А мій Коваленко кує помаленьку; що закує, то проп'є в неділю раненько. 3) Только сов. в. О кукушкѣ: закуковать. Прилетіла зозуленька з темного лісочку, сіла, пала, закувала в зеленім садочку.
Мо́чний, -а, -е. = мочливий. Мочная весна була.
Невістчаний, -а, -е. Принадлежащій невѣсткѣ или невѣсткамъ. У нас три невістки, так то невістчана худоба.
Норовистий, -а, -е. Капризный, прихотливый; упрямый. На вгороді бузина коренистая, чорнявая дівчинонька норовистая. Норовистий кінь.
Поблекнути, -ну, -неш, гл. Поблекнуть. Там все поблідло і поблекло.
Порушник I, -ка, м. = поручник 1. Він його порушник, ручився за нього, — ну тим так і каже.
Роззявляти, -ля́ю, -єш, сов. в. роззявити, -влю, -виш, гл. Разѣвать, разинуть. Роззявив губу. І губи не роззявив. Не сказалъ ни слова. Лаяла-лаяла, а він і губи не роззявив. чобіт ро́та роззявив. Въ сапогѣ носокъ разорвался, верхъ отдѣлился отъ подошвы.
Хвицнути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ хвица́ти. Вона (кобила) його як хвицне! так, що йому і свічки у очах показались.