Висвистувати, -тую, -єш, сов. в. висвистати, -щу, -стиш, гл.
1) Только несов. в. Насвистывать, свистать. Раз-у-раз насвистував вівчарик. Витяг з-за пояса сопілку, висвистує, яті зна.
2) Вызывать, вызвать кого свистомъ. Писаренко грає в дубову сопілку, висвистав, вигукав у Самсона дівку.
Жєс, жєсати и пр = жас, жасати и пр.
Заснози́ти, -жу́, -зиш, гл. 1) Затянуть перекладины въ ульѣ. 2) Вставить въ ярмо снози.
Капельмайстер, -стра, м. Капельмейстеръ. Ум. капельмайстерчик. Доньку віддала за дударчика за годного тверезого капельмайстерчика.
Маслю́к, -ка, м. = масляк 1 и 2.
Набрі́хувати, -хую, -єш, сов. в. набреха́ти, -шу́, -шеш, гл. 1) Лгать, налгать на кого нибудь, клеветать, наклеветать. Знов почали сестри набріхувати на меншу. Люде — собаки, — чого не набрешуть. да се набре́хано. Это враки. 2) Говорить, наговорить пустяковъ, врать, наврать. Хтось мухам набрехав, що на чужині краще жити.
Паничівський, -а, -е. Принадлежащій баричу, холостому человѣку. Панич, ви, бачу, і чи не паничівські у вас примхи.
Сердито нар. Сердито. А тобі навіщо? одказав дід трохи сердито. Стало їм і соромно, і сердито на гаспидську дівку за таку одповідь.
Страхополох, -ха, м.
1) Трусъ. Ні в чім не був страхополох. Хиба я страхополох, щоб боявся Петра?
2) Раст. Xanthium spinosum.
Тягуня, -ні, ж. Небольшой бредень.
