Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

нависати
навислий
нависнути
навись
навити
навитребенькуватися
навихнутися
навичка
навишукувати
навівати
навід
навідати
навідвечір
навідворіт
навіджати
навіджений
навідини
навідити
навідлі
навідувати
навідуватися
навідшибі
навідьмувати
навіжений
навіженство
навіжки давати
навіз
навій
навік
навінути
навірити
навірток
навірчувати
навіряти
навіса
навісити
навісний 2
навісник
навісноголовий
навісом
навісочка
навістити
навіт
навітати
навітній
навітритися
навіть
навіч
навічний I
навічний II
навічник
навішати
навішений
навішки
навішній
навішувати
навіщати
навіщо
навіщувати
навіяти
навка
навкидки
навкір
навкірки
навкіс
навколінці
навколішках
навколішки
навколо
навкольки
навкопить
навкоси
навкотка грати
навкруг
навкулачки
навлежачки
навмана
навманяки
навмисне
навмір
навміруще
навнувати
наводити
навозити
навозити 2
наволікання
наволікати
наволікатися
наволічи
наволічний
наволок
наволока
наволоком
наволокти
наволоч
наволочити
наволочитись
навоняти
наворожити
наворот
наворотень
навороти
наворотник
наворочати
наворочувати
навоскувати
навощити
навпак
навпашки
навпереваги
навперед
навперейми
навперемінки
навперемінку
навпіл
навпір
навпісля
навпомацки
навпомірки
навпослі
Відмотати Cм. відмотувати.
Загриза́тися, -за́юся, -єшся, сов. в. загри́зтися, -зу́ся, -зе́шся, гл. Начинать споръ, ссору, заспорить. Загризався з братом. Мир. ХРВ. 138.
Зду́хвина, -ни, ж. и зду́хи, -хів, м. мн. = здуховина. Так здухи й ходять у вола. Херс. у. Слов. Д. Эварн.
Короваїв, -а, -е. Принадлежащій короваю. Короваєве тісто не замісилося вмісто. Н. п.
Мо́зуль, -ля, м. = мозоля. Вх. Лем. 436.
Оплакувати, -кую, -єш, сов. в. оплакати, -чу, -чеш, гл. Оплакивать, оплакать. Як ти будеш у степу помирати, ой хто ж тобі голову оплаче? Чуб. V. 876.
Підстрючити Cм. підстрючувати.
Податливий, -а, -е. Податливый. Дуб податливіший рубати, ніж грушина. Волч. у.
Прищепатися, -паюся, -єшся, гл. = прищеплюватися. О. 1862. І. 59.
Різовини, -вин, ж. мн. Опилки. Вх. Лем. 461.
Нас спонсорують: