Брань, -ні, ж. Извѣстно только изъ анекдота о лѣнивой женщинѣ. «Шо ти, жінко, робиш, шо роботи твоєї не видно?» — Та шо роблю? я — каже, — чоловіче, брань беру. — А він то й дума: «шо ж то таке: брань беру?» Поліз на горище, сидить, дожидає, поки вона буде брань брати. Вона встала, напрягла ороху, прослала ряднину, насипала туди ороху; взяла, лягла черевом на землю і бере ротом орох той, їсть....
Бридас, -са, м. Безобразный человѣкъ. Cм. брид 2, бридій.
Віяльник, -ка, м. Вѣющій, зерно.
Дити́нка, -ки, ж. Ум. отъ дитина.
Засоро́мити, -ся. Cм. засоромлювати, -ся.
Літа́нья, -ньї, ж. Латанія, молебствіе. Літанью співає.
Надіва́тися, -ва́юся, -єшся, гл. = сподіва́тися. Братчика з війська ся надіває. А ти б на чуже не надівалась, а коло свого дбала.
Печина, -ни, ж. Кусокъ кирпича, глины, отпавшій въ печкѣ. Лежить нелюб у постелі, як печина у попелі. Сіль тобі в вічі та вода та печина в зуби — бранное пожеланіе.
Позгрібувати, -бую, -єш, гл. = позгрібати. Усе позмітувано, позгрібувано, чи кізяк, чи трісочка.
Ридати, -да́ю, -єш, гл. Рыдать. Ой я плачу і ридаю по свойму нещастю.