Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

нависати
навислий
нависнути
навись
навити
навитребенькуватися
навихнутися
навичка
навишукувати
навівати
навід
навідати
навідвечір
навідворіт
навіджати
навіджений
навідини
навідити
навідлі
навідувати
навідуватися
навідшибі
навідьмувати
навіжений
навіженство
навіжки давати
навіз
навій
навік
навінути
навірити
навірток
навірчувати
навіряти
навіса
навісити
навісний 2
навісник
навісноголовий
навісом
навісочка
навістити
навіт
навітати
навітній
навітритися
навіть
навіч
навічний I
навічний II
навічник
навішати
навішений
навішки
навішній
навішувати
навіщати
навіщо
навіщувати
навіяти
навка
навкидки
навкір
навкірки
навкіс
навколінці
навколішках
навколішки
навколо
навкольки
навкопить
навкоси
навкотка грати
навкруг
навкулачки
навлежачки
навмана
навманяки
навмисне
навмір
навміруще
навнувати
наводити
навозити
навозити 2
наволікання
наволікати
наволікатися
наволічи
наволічний
наволок
наволока
наволоком
наволокти
наволоч
наволочити
наволочитись
навоняти
наворожити
наворот
наворотень
навороти
наворотник
наворочати
наворочувати
навоскувати
навощити
навпак
навпашки
навпереваги
навперед
навперейми
навперемінки
навперемінку
навпіл
навпір
навпісля
навпомацки
навпомірки
навпослі
Ді́цтво, -ва, с. = Дитинство. МВ. І. 14. Левиц. Пов. 174.
Допну́ти, -ся. Cм. допинати, -ся.
Доходи́телька, -ки, ж. Всезнайка, опытная. Вона така доходителька: все у городі знає, то й мені показувала. Зміев. у.
Задубі́ти, -бі́ю, -єш, гл. Окоченѣть. Задубів чоловік на морозі. Черк. у.
Знаючий, -а, -е. Знающій. От волохи: ті знаючі! усяке зілля зна від чого воно, нащо — знаючі дуже! Канев. у.
Підрізка, -ки, ж. Мѣтка на ухѣ овцы: отрѣзано полъ уха. Мнж. 182.
Походне, -но́го, с. Плата въ цехъ отъ вновь поступающаго. Козел. у.
Приточувати, -чую, -єш, сов. в. приточи́ти, -чу́, -чиш, гл. 1) Прибавлять, прибавить. Варвара ночі увірвала, а дня приточила. Ном. № 504. Приточу і я своє ім'я — нехай буде разом і твоє, і моє. О. 1861. VI. 59. 2) Пришивать, пришить для удлиненія. Ой гуць-гуці! сорочечки куці, — будем робити, щоб приточити. Ном. № 9259. 3) Приводить, привести (примѣры, цитаты). Приточимо приклади. О. 1862. І. 81.
Розімяти, -ся. Cм. розминати, -ся.
Шепотати, -чу́, -чеш, гл. = шептати. Гай шепоче, гнуться лози. Шевч. 431.
Нас спонсорують: