Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

нависати
навислий
нависнути
навись
навити
навитребенькуватися
навихнутися
навичка
навишукувати
навівати
навід
навідати
навідвечір
навідворіт
навіджати
навіджений
навідини
навідити
навідлі
навідувати
навідуватися
навідшибі
навідьмувати
навіжений
навіженство
навіжки давати
навіз
навій
навік
навінути
навірити
навірток
навірчувати
навіряти
навіса
навісити
навісний 2
навісник
навісноголовий
навісом
навісочка
навістити
навіт
навітати
навітній
навітритися
навіть
навіч
навічний I
навічний II
навічник
навішати
навішений
навішки
навішній
навішувати
навіщати
навіщо
навіщувати
навіяти
навка
навкидки
навкір
навкірки
навкіс
навколінці
навколішках
навколішки
навколо
навкольки
навкопить
навкоси
навкотка грати
навкруг
навкулачки
навлежачки
навмана
навманяки
навмисне
навмір
навміруще
навнувати
наводити
навозити
навозити 2
наволікання
наволікати
наволікатися
наволічи
наволічний
наволок
наволока
наволоком
наволокти
наволоч
наволочити
наволочитись
навоняти
наворожити
наворот
наворотень
навороти
наворотник
наворочати
наворочувати
навоскувати
навощити
навпак
навпашки
навпереваги
навперед
навперейми
навперемінки
навперемінку
навпіл
навпір
навпісля
навпомацки
навпомірки
навпослі
Зацупі́ти, -пі́ю, -єш, гл. Одеревенѣть, лишиться гибкости. Від холоду пальці зацупіли.
Злотистий, -а, -е. Золотой. Моя квітка злотиста. Грин. III. 507.
Кравцівна, -ни, ж. Дочь портного.
Мерза́, -зи, ж. Гадость, мерзость. Вх. Зн. 35. Угор.
Облесливий, -а, -е. Льстивый. Там такий хитріш та облесливий чоловік, що лестками і душу з тебе вийме. Берд. у. Лащився мов облеслива собака. Полт.
Підпідьомкання, -ня, с. Крикъ перепела.
Повія, -вії, ж. = повійниця. Мир. ХРВ. 313. Мабуть назнав десь повію всесвітню та й віється. Мир. ХРВ. 324.
Словутиця, -ці, м. = славута. О, мій Словутицю преславний. Шевч. 644.
Ударяти, -ряю, -єш, сов. в. уда́рити, -рю, -риш, гл. 1) Употребляется лишь сов. в.: ударить, несов. въ очень рѣдкихъ случаяхъ. Ударив кулаком у стіну. Рудч. Ск. І. 104. Та вирвала травиченьку, та вдарила по личеньку. Н. п. Ударив києм. Куля вдарила. ударити під личко, під лице. Ударить въ ухо. Н. Вол. у.на одліт. Приблизивъ правую руку къ лѣвому плечу, ударить отъ себя. Ударив мечем на одліт. Н. Вол. у. І в погоду часом грім ударить. Ном. № 1965. Дощ ударив та ше і з вітром. Мнж. 27. Треба про те нам дбати, щоб Господь дощиком ударив. Лебед. у. ударити чоло́м. поклониться. Перші посли прийшли, хорошенько в хату ввійшли, та вдарили чолом перед нашим столом. Грин. III. 497.лихом об землю. Cм. лихо. Ном. № 2426. 2)на ко́го. Нападать, напасть. Наступить військо проти мене.... ударить на мене війною. К. Псал. 60. 3) Только сов. в.ногами, — гопака. Пуститься въ танецъ. Вельможна громада не втерпіла, ударила старими ногами. Шевч. 126. Посадила вража бада на трьох яйцях гусака, сама вийшла на вулицю та вдарила гопака. Н. п. 4)у дзвін. Зазвонить. Гей вдарили сумно-нагло у голосний дзвін. Рудч. Чп. 162. Ударили в дзвони. Шевч. 161.в тимпани. Заиграть на тимпанахъ. Ударте в тимпани, у гуслі дзвоніте. К. Псал. 189.у струни. Ударить по струнамъ. Ой ударю ж зразу у струни живії. К. Досв. 5)з гармати. Выстрѣлить изъ пушки. Вдарили з гармати. Шевч. 234. Также и объ иномъ огнестрѣльномъ оружіи. Ударив з рушниці, з пістоля. вдарила гармата. Выстрѣлила пушка, дала выстрѣлъ. Ой над річкою Самарою вдарили гармати. Рудч. Чп. 104. 6) вдаряти в багатство. Жить богато. У багатство не вдаряє, а чим має, тим витає. Ном. № 11930. 7) вдаряти на що. Обращать вниманіе на что. Москаль на сльози не вдаря. Ном. № 1837.  
Цурпек, -ка, м. Ягненокъ, родившійся поздно, послѣ весенняго подсчета приплода. О. 1826. Кух. V. 33, 39.
Нас спонсорують: