Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

накладати
накладувати
накланятися
накласти
накластися
наклеп
наклепати
накликати
накликатися
наклинцювати
наклопотати
наклопотатися
накльовуватися
наклюватися
наклюнутися
наключитися
наковань
наковувати
наковчити
накожалі
накожні
накоїти
накой
накокати
наколи
наколінниця
наколоти
наколотити
наколочувати
наколупати
наколювати
наколюватися
наколядувати
накомпонувати
накондубачитися
наконечник
накопати
накопатися
накопичувати
накопіювати
накопувати
накоренок
накоржень
накоркуватий
накормити
накосити
накось
накотистий
накотити I
накотитися II
накохати
накохатися
накочувати 1
накочувати 2
накочуватися
накошувати
накпити
накпитися
накрай
накрамарювати
накрапайчик
накрапати
накрапатися
накрапляти
накрапувати
накрасити
накрасовуватися
накрасти
накрасуватися
накрашувати
накрашуватися
накри
накривати
накриватися
накривка
накриво
накрижник I
накрижник II
накрикувати
накрити
накритка
накритний
накриття
накричати
накричатися
накришити
накришка
накришувати
накрівавити
накроїти
накропити
накротити
накрутити
накрутка
накручувати
накрушати
накрякати
накувати
накуватися
накульгувати
накупати
накупатися I
накупатися II
накупити
накупитися
накупляти
накуповувати
накупувати
накурити
накурювати
накурятися
накучити
накущитися
налабзюкати
налагоджувати
налагоджуватися
наладити
наладувати
налазити
налазитися
Годний, -а, -е. 1) Почтенный, достойный, уважаемый, хорошій. Четверту доньку видала вже за дударчика, за годного, тверезого капельмайстерчика. Гол. ІІІ. 463. Товаришу наш годний та славний. Федьк. 2) Достойный, стоитъ. Добре само ся хвалить, а злоє похвали не годно. Ном. № 2568. Наживши крівавим потом копійку, поспішав, щоб багатому Терпилові показатись годним його дочки. Котл. Н. П. 393. Не плач, янгеляточко моє! сліз твоїх вона не годна. МВ. (О. 1862. ІІІ. 42). 3) Согласный. Я за тобов іти годна. Гол. IV. 512.
Двілі́ток, -тка, м. Двухлѣтній быкъ. Вх. Зн. 14.
Дуби́на, -ни, ж. 1) Дубовое дерево. Сюди туди дубину стрепену, — посипались жолудочки в пелену. Чуб. ІІІ. 176. От кріпка дубина, — сокира як од заліза одскакує. Харьк. 2) Дубовый лѣсъ. Сим. 26. КС. 1883. І. 34. Ой з-за гори високої та з зеленої дубини ідуть ляхи на три Шляхи за півтори милі. Н. п. Як були ми молодими, то ходили по дубині у червоних запасках і сивизна на висках. Ном. № 8709. 3) Дубовая палка. От козаки до його з дубинами. ЗОЮР. 284. Ум. дуби́нка, дуби́нонька, дуби́ночка. Грин. ІІІ. 682. Сим. 26. Між дубинки та ліщинки шматок шкуратинки. Ном., стр. 301, № 379. Ой піду я в дубиноньку спати. Млр. л. сб. 346. Пойду в ліс, вирубаю дубинку. Ном., стр. 295, № 155.
Міх I, мо́ху, м. = мох. Стара, старезна, аж її міх покрив. МВ. ІІ. 65.
Опух, -ху, м. Опухоль. Драг. 29. Г. Барв. 222. Опух пішов за долоню, мало не до ліктика. Г. Барв. 530. Нехай вона вийме жало, рану залиже, опух потушить. Чуб. І. 122.
Полестатися, -таюся, -єшся, гл. Поплестись. Як би потепліло, — полесталась би я по доріжці, а то зіма отся ізнудила та ізсушила мене. Черн. Губ. Вѣд. 1853, стр. 61.
Помога, -ги, ж. Помощь. Ном. № 4557. Мкр. Г. 22. Бог усім помога. Черк. у. Переплива на помогу. Шевч. 60. Та з божої помоги топчи вороги під ноги. Н. п.
Станути, -ну, -неш, гл. 1) = стати. 2) Истаять. Станула як віск. МВ. ІІ. 40.
Стяблечко, -ка, с. Ум. отъ стябло.
Цвірінькання, -ня, с. Чириканье (воробья). Мир. ХРВ. 129.
Нас спонсорують: