Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

накладати
накладувати
накланятися
накласти
накластися
наклеп
наклепати
накликати
накликатися
наклинцювати
наклопотати
наклопотатися
накльовуватися
наклюватися
наклюнутися
наключитися
наковань
наковувати
наковчити
накожалі
накожні
накоїти
накой
накокати
наколи
наколінниця
наколоти
наколотити
наколочувати
наколупати
наколювати
наколюватися
наколядувати
накомпонувати
накондубачитися
наконечник
накопати
накопатися
накопичувати
накопіювати
накопувати
накоренок
накоржень
накоркуватий
накормити
накосити
накось
накотистий
накотити I
накотитися II
накохати
накохатися
накочувати 1
накочувати 2
накочуватися
накошувати
накпити
накпитися
накрай
накрамарювати
накрапайчик
накрапати
накрапатися
накрапляти
накрапувати
накрасити
накрасовуватися
накрасти
накрасуватися
накрашувати
накрашуватися
накри
накривати
накриватися
накривка
накриво
накрижник I
накрижник II
накрикувати
накрити
накритка
накритний
накриття
накричати
накричатися
накришити
накришка
накришувати
накрівавити
накроїти
накропити
накротити
накрутити
накрутка
накручувати
накрушати
накрякати
накувати
накуватися
накульгувати
накупати
накупатися I
накупатися II
накупити
накупитися
накупляти
накуповувати
накупувати
накурити
накурювати
накурятися
накучити
накущитися
налабзюкати
налагоджувати
налагоджуватися
наладити
наладувати
налазити
налазитися
Бігунки, -ків, м. мн. 1) Бѣговыя дрожки. 2) ? Чуб. VII. 396.
Дво́є, двох, чис. Двое. Як двоє у батька дітей, то як єдно; а як єдно, то як ні єдного. Ном. У його двоє діл. Лебед. у. Почав їх (учеників) посилати по двоє. Єв. Мр. VI. 7.
Знищити Cм. знищувати.
Осідатися, -даюся, -єшся, сов. в. осістися, -ся́дуся, -дешся, гл. 1) Садиться, сѣсть. 2) Осаждаться, осѣсть. 3) Поселяться, поселиться. 4) Успокаиваться, успокоиться, умѣрить свой пылъ. Постаріється, то й осядеться трохи. Левиц. Пов. 325.
Пеленувати, -ну́ю, -єш, гл. Пеленать. Годувала, пеленувала, ніченьки не досипала. Грин. III. 370.
Посадовити, -влю́, -виш, гл. Посадить. Поклав хліб, ложки, старців посадовив. Ном. № 11997.
Прут, -та, м. Хлыстъ, прутъ, розга. Грин. III. 657. Бог не карав прутом. Ном. № 53. Ой у лісі на горісі скаче птах по пруті. Чуб. V. 630. Зелізний прут. Грин. III. 657. Ум. прутик, пруточок, прутчик. Прутчик... зламав. Млак. 103.
Скуска, -ки, ж. Искусительница? предметъ искушенія? «То, синоньку, скуска» — сказалъ пустынникъ выросшему въ пустынѣ мальчику, впервые увидѣвшему женщину. Гн. II. 94.
Спокусник, -ка, м. Искуситель. Єв. Мт. IV. 3.
Чемчикувати, -ку́ю, -єш, гл. = чимчикувати. А ну, пора чемчикувать, возьми на плечі з хлібом клунок. Котл. Ен. III. 23.
Нас спонсорують: