Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

накладати
накладувати
накланятися
накласти
накластися
наклеп
наклепати
накликати
накликатися
наклинцювати
наклопотати
наклопотатися
накльовуватися
наклюватися
наклюнутися
наключитися
наковань
наковувати
наковчити
накожалі
накожні
накоїти
накой
накокати
наколи
наколінниця
наколоти
наколотити
наколочувати
наколупати
наколювати
наколюватися
наколядувати
накомпонувати
накондубачитися
наконечник
накопати
накопатися
накопичувати
накопіювати
накопувати
накоренок
накоржень
накоркуватий
накормити
накосити
накось
накотистий
накотити I
накотитися II
накохати
накохатися
накочувати 1
накочувати 2
накочуватися
накошувати
накпити
накпитися
накрай
накрамарювати
накрапайчик
накрапати
накрапатися
накрапляти
накрапувати
накрасити
накрасовуватися
накрасти
накрасуватися
накрашувати
накрашуватися
накри
накривати
накриватися
накривка
накриво
накрижник I
накрижник II
накрикувати
накрити
накритка
накритний
накриття
накричати
накричатися
накришити
накришка
накришувати
накрівавити
накроїти
накропити
накротити
накрутити
накрутка
накручувати
накрушати
накрякати
накувати
накуватися
накульгувати
накупати
накупатися I
накупатися II
накупити
накупитися
накупляти
накуповувати
накупувати
накурити
накурювати
накурятися
накучити
накущитися
налабзюкати
налагоджувати
налагоджуватися
наладити
наладувати
налазити
налазитися
Ботя, -ті, ж. Кокора въ срединѣ лодки, полуободъ, поперечный выгнутый деревянный брусокъ, къ которому снаружи пришиваются доски. Вас. 151. Мнж. 179.
Варварки, -рок, ж. мн. Родъ уставок. Kolb. І. 49.
Вимівка, -ки, ж. 1) = вимова. Мнж. 177. 2) = вимовка 3. Не може бути вимівка, шоби була винна жінка. Гол. І. 351.
Зав'Я́зування, -ня, с. Завязываніе.
Козакин, -на, м. Козакинъ. Вийняла жінка з скрині мій милиціонний козакин, що порвалось — позашивала. Стор. І. 161.
Меч и міч, меча, м. 1) Мечъ. Яким мечем махає, такою путтю й погибає. Ном. і наш ясен міч твоєї головоньки не йме. АД. Голий як міч, гострий як бритва. Ном. № 1526. А позад війська мечем махає. Чуб. під меч положити. Изрубить. Скочу-поскочу за тими турки, гой як здогоню — під меч положу. Kolb. І. 101. 2) Сабля, украшенная цвѣтами, шумихой, пучкомъ калины, съ горящей свѣчей, обвязанная платкомъ, — употребляется въ свадебномъ обрядѣ и находится въ рукахъ світилки. Иногда сама сабля отсутствуетъ. Світилочці зробили меч, як таки водиться на весіллі: нав'язали ласкавців, васильків і позолоченої шумихою калини і свічечку ярого воску засвітили і меч обв'язали, і світилочку перев'язали рушниками. Кв. І. 111. Ум. мечик.
Наглузува́ти, -зу́ю, -єш, гл. — з ко́го. Насмѣяться, наиздѣваться.
Нака́пування, -ня, с. Въ рисункѣ раскрашенныхъ мисок: одиночныя круглыя точки. Вас. 184.
Підшити Cм. підшивати.
Полутабенок, -нку, м. Родъ шелковой матеріи.
Нас спонсорують: