Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

невмивака

Невмивака, -ки, ж. Неумытый. Ном. № 7134. Замурзаний грязею невмивака. К. Бай. 52.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 540.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НЕВМИВАКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НЕВМИВАКА"
Братній, -я, -є. Братній, братнинъ. З думки мені не йде братня біда. МВ. В братніх (чоботах) не бував, бо без пришов і халяв. Чуб. V. 1126.
Водовуд, -да, м. = пт. рибалка. Вх. Пч. II. 14.
Голощік, голощок, -щоку, м. Гололедица; ледъ обнаженный отъ снѣгу. На Дніпрі голощік: волами не проїдеш, хиба конячкою. Золотонош. голощоком узяти. Придавить морозомъ непокрытую снѣгомъ землю. Волынск. Голощоком як візьме, то померзне картопля у землі. Н. Вол. у. голощоком узятися. Покрыться льдомъ. Земля у цю осінь узялась голощоком. Полт.
Журба́, -би́, ж. 1) Печаль, кручина, горесть, грусть, тоска: забота. Журба не матінка. Ном. № 2259. Журба сорочки не дасть. Ном. № 2260. Уже лужечки, бережечки вода поняла, молодую Марусю журба обняла. Мет. 135. От журба йому твій кінь Н. Вол. у. Ой є в мене, мати, ищи журби у хаті: перва журба — дитина малая, друга журба — свекруха лихая, третя журба — милий покидає. Н. п. Козак журби не має. Ном. № 717. Журба сього світу і инші жадоби входять і глушять слово. Єв. Мр. IV. 19. 2) Траурный платокъ (черный съ бѣлымъ). Борз. у. Ум. жу́рбонька, жу́рбочка. З старим життя — сухота моя, з малим життя — журбонька моя. Чуб. V. 700.
Зало́г, -гу, м. = заклад 4. Уман. у.
Коржик, -ка, м. Ум. отъ корж.
Осаул, -ла, м. = осавул.  
Підбіл, -лу, м. Раст. м. а) Бѣлокопытникъ, Tussilago farfara. Анн. 366. Шух. I. 22. б) Petasites vulgaris L. ЗЮЗО. I. 131.
Просатарь, -ря, м. Мужчина, приглашающій гостей на крестины, свадьбу, похороны и пр. Вх. Лем. 458. Cм. прохатарь.
Прямувати, -мую, -єш, гл. 1) Идти напрямикъ. Ні направо, ні наліво світ ніколи не звертає, а так собі наперед усе й прямує. Ком. II. 38. 2) Направляться. Товариство на Січ прямувало. Шевч. 259. 3) Клониться. Куди воно йдеться і до чого воно прямує? Левиц. Пов. 73.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова НЕВМИВАКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.