Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

нахилятися
нахід
нахідка
нахідний
нахлептатися
нахлестатися
нахлеськатися
нахливці
нахлипатися
нахлюпати
нахлюпувати
нахлявкати
нахмарити
нахмурити
нахмуритися
нахмурний
нахнюпити
нахнюпитися
наховати
находити
находити 2
находитися
находитися 2
нахожалий
нахожий
нахолоджувати
нахолоджуватися
нахолонути
нахопити
нахопляти
нахоплятися
нахрапом
нахрест
нахромитися
нахрякати
нахта
нахтовий
нахукати
нахурувати
нацвірінькати
націджувати
націлитися
націлуватися
націляти
націлятися
націонал
національний
національність
нація
нацмокатися
нацокотати
нацокотіти
нацокотітися
нацупити
нацуплювати
нацьковувати
нацюкати
нацюняти
нацюцяти
начавити
начальник
начальникувати
начальницький
начальниця
начальство
начарувати
начастувати
начастуватися
начати
начахолити
начвалатися
наче
начекатися
начепити
начепляти
начепурити
начепуритися
начервонити
начеремшити
начерк
начеркати
начернити
начерпати
начерпнути
начерти
начесати
начикрижити
начин
начинати
начинатися
начинити I
начинити II
начинка
начиння
начиняти
начисто
начитати
начитатися
начіплювати
начіплюватися
начісувати
начорнити
начоси
начубити
начуватися
начудний
начурити
начустрити
начути
начутися
начухрати
начхати
наш
нашарпати
нашаткувати
нашвидку
нашевкатися
нашелестіти
нашепт
нашептати
Зама́зуватися, -зуюся, -єшся, сов. в. зама́затися, -жуся, -жешся, гл. 1) Замазываться, замазаться. Від смерти і в печі не замажешся. Ном. № 2247. 2) Запачкиваться, запачкаться. Сидить дід під лавою, замазався сметаною. Ном., стр. 301. № 385.
Облюдніти, -ні́ю, -єш, гл. = вилюдніти. Лубен. у.
Оман, -ну, м. Раст. a) Inula Helenium. L. ЗЮЗО. І. 125. б) Verbascum nigrum. L. ЗЮЗО. І. 140.
Опалий, -а, -е. Опавшій.
Прищити, -щить, гл. 1) безл. Покрывать прыщами. Наїлася меду, а тепер і прищить вид. 2) прищі прищити. Cм. прищ 2. Сим. 205.
Скотище, -ща, с. = скота. Вовче скотище. Морд. Пл. 67.
Умішувати, -шую, -єш, сов. в. умісити, -шу, -сиш, гл. 1) Вымѣшивать, вымѣсить (тѣсто). 2) сов. в. умішати, -шаю, -єш. Примѣшивать, примѣшать.
Хуртовина, -ни, ж. 1) Мятель, вьюга. Александров. у. 2) Буря, ураганъ. Коли б мене сяя хуртовина злая в морі не втопила. АД. І. 187. Грім, блискавиця, вихор.... така піднялась хуртовина, що, Боже, твоя воля! ЗОЮР. II. 40. 3) Невзгода. Одвідай мене безрідну та бездольну в чужій стороні, при лихій хуртовині. Мет. 356. Як пришибла лиха-нещасна хуртовина, то тоді одреклися усі куми-побратими. КС. 1882. XII. 497.
Цільно нар. Мѣтко. Оден пан мав стрільця.... жаден пан так цільно не влучав. Гн. І. 211.
Чудовний, -а, -е. 1) Чудотворный. Чудовна икона. Черк. у., Лебед. у. Заступить нас чудовна Божа мати (икона). К. МБ. II. 124. Чудовний образ Пресвятої. Шевч. 366. 2) Чудный. Вхопила його за серце тая чудовная краса. К. (ЗОЮР. II. 203).
Нас спонсорують: