Авди́торство, -ва, с. Пребываніе авди́тором (въ 1-мъ знач.).
Веретено, -на, с. 1) Веретено для пряденія. Позичила веретено, гребінь, днище, прийшла додому і давай прясти. На сорочку не напряла, веретін не було. Названія частей веретена въ : острый конецъ — шпинь, утолщенная средняя часть — пузце, зарубка послѣ нея — шийка, конецъ — п'ятка. Гуцульскія названія: острый конецъ — спінь, утолщенная средняя часть — черево, зарубка послѣ нея — затинка, деревянный дискъ, надѣваемый на конецъ — кочальце, конецъ — гуска. 2) Веретено, стержень какъ часть различныхъ снарядовъ и машинъ, напр. снаряда для пряденія шерсти (назв. тупого конца: гузка и различныхъ ткацкихъ снарядовъ: ремісника , снувалки , човника , шпулера , прядки; также какъ часть слѣдующихъ машинъ: жорен , млина ручного , — водяного и вітряка , круга гончарського и пр. Ум. верете(і)нце, веретенечко.
Відкриття, -тя, с. Откровеніе. Мені (Шевченкові твори) здались мов би якимсь одкриттям з неба.
Копилиця, -ці, ж. Незаконная жена, наложница.
Ма́ятися, -маюся, -єшся, гл. 1) Качаться, колебаться отъ вѣтра. Мається, як горох при дорозі. 2) О сердцѣ: биться слегка. Приложила я руку до її серця, — ще трошечки мається.
Охрянути, -ря́ну, -неш, гл. = охлянути. Здається, я іще не дуже старий, а зовсім охряв, так що ні ніг, ні рук не чую. — на ноги. Устать, подбиться. Довго перся підтюпцем, поки на ноги охряв, аж підошов не чув.
Рокотати, -чу́, -чеш, рокоті́ти, -чу́, тиш, гл. Гремѣть, рокотать. Грім так і рокотить.
Селитися, -лю́ся, -лишся, гл. Селиться. Не дай, Боже, два рази женитись, а три рази селитись.
Сельський, -а́, -е́ Сельскій, деревенскій. Разу їдного хлопці сельські зговорились меж собою.
Шпуляр, -ра, м. У ткачей: инструмента для наматыванія нитокъ на шпульку. Въ восточной Галиціи шпуляр то же, что и ремісник. Части его: слупки (у ремісника лаби) веретено, замахове колесо, лучо́к.
