Відбігати 2, -гаю, -єш, сов. в. відбігти, -біжу, -жиш, гл. 1) Отбѣгать, отбѣжать. 2) — що. Терять, потерять. Десь шапку відбіг. Чи одбіжить бува люльку в сварці, а грошей на нову кат-ма, — вони.... купували йому. 3) — чого, кого. Чуждаться, оставлять, оставить, покидать, покинуть. Свого батька змалку відбігаю. Ой що кров живую ссали, — власних скарбів одбігали.
Вурчати, -чу, -чиш, гл. = мурчати. Кіт вурчить.
Забиркува́ти, -ку́ю, -єш, гл. = закарбувати.
Завита́ння, -ня, с. = завітання.
Засу́кувати, -кую, -єш, сов. в. засука́ти, -ка́ю, -єш, гл. Засучивать, засучить. По локоть руки засукав.
Ме́нший, -а, -е. Меньшой; младшій. Менша сестра літ не дійшла. Старший не буде меншим. Сами, мовляв, і старші, й менші. Ум. меншенький.
Мули́ти 2, -лю́, -ли́ш, гл. Заносить иломъ.
Подоплітати, -та́ю, -єш, гл. Доплести (во множествѣ).
Познакомити, -млю, -миш, гл. = познайомити.
Хранцуз, -за, м. Французъ. Як творив Господь.... народи, зробив москалів, хранцузів, татар.