Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

новосілля
новохрещенець
новохрещений
нога
ногавиця
ногавки
ноголоситися
ноді
ножака
ножаний
ножений
ноженя
ножик
ножиці
ножіний
ножковий
ножні
ноздрятий
нозя
нокати
нора
норець
норити
нориця
норичуватий
норівоньки
норов
норовистий
норовитися
норовливий
нороха
нороцовий
носай
носак
носаль
носатенький
носатизна
носатий
носатка
носач
носик
носили
носилянка
носити
носитися
носичок
носій
носільник
носіння
носок
носорожець
носюра
нося
носяка
нотація
ночви
ночівля I
ночівля II
ночліг
ночлігування
ночлігувати
ночліжанин
ночліжник
ночний
ночник
ночниця
ночовид
ночовки
ночувальник
ночувальниця
ночування
ночувати
ноша
ноші
ну
нуд
нуда
нудити
нудитися
нудкий
нудко
нудний
нудність
нудно
нудота
нудьга
нудьгувати
нужа
нужда
нуждати
нуждений
нуждити
нуждонька
нуждота
нуждочка
нужний
нузда
нуздати
нуздечка
нукати
нуль
нум
нурець
нурка
нурт
нурта
нуте
нутрішній
нутро
нутрости
нутряк
нутряний
ньо!
ньокати
нюнка
нюня
нюнявий
нюта
нютувати
нюх
Бандурка, -ки, ж. 1) Ум. отъ бандура. 2) = картопля. Вх. Пч. II. 36.
Дома́зувати, -вую, -єш, сов. в. дома́зати, -жу, -жеш, гл. Домазывать, домазать. Ось долівку домажу та й піду. Харьк. г.
Ду́тися, -дму́ся, -дме́шся, гл. 1) Надуваться, дуться. «І де вже, сестро, нам (жабам) рівняться (до вола)», казать їй друга почала. А та не слуха.... дметься.... дметься.... Гліб. Дмись — не дмись, волом не будеш. Ном. № 2506. 2) Спесивиться. Багатая, губатая вона к чорту дметься, а вбогая хорошая хоча засміється. Грин. ІІІ. 186. Ой як мені не дутися, що нівощо обутися. Радом. у. Дметься, як шкура на огні. Ном. № 13533.
Задера́ка, -ки, ж. = задирака.
Зв'ягель, (гля?), м. Раст. Vicia silvatica. Лв. 102.
Мандебу́рка, -ки, ж. Порода картофеля, распространившаяся преимущественно изъ г. Магдебурга. Вх. Зн. 34.
Обабитися, -блюся, -бишся, гл. Обабиться, изнѣжиться. Обабивсь ляхівкою окаянний. К. ЦН. 303.
Розіспатися, -плю́ся, -пи́шся, гл. Разоспаться. Вечеряйте ж, дітки, я розіспався. Ном. № 14113.
Старозавітний, -а, -е. , — ній, -я, -є. Ветхозавѣтный. Левиц. І. 240.
Сукровище, -ща, с. Мѣсто, гдѣ кто-либо былъ убитъ. Шух. І. 185.
Нас спонсорують: