Вертати, -та́ю, -єш, сов. в. верну́ти, -ну́, -неш, гл.
1) Возвращать, возвратить, вернуть. Щастя розум відбірає, а нещастя назад вертає. Верни моє, візьми своє. Верни, верни, милий Боже, моє дівування.
2) Возвратиться. Я ждатиму, доки вони не вернуть з міста.
3) Поворачивать, заворачивать. Туди мою головоньку що вечора верне. Гей, верни, Касяне, круто. Куди не верни, наткнешся на тин.
4) Выворачивать, выворотить, воротить, съ силой двигаться впередъ. Де ся взялася да із моря синя хвиля: верне да верне всяку рибу ізо дна. Правда зі дна моря верне. Реве, стогне хуртовина, котить, верне полем. Як узяв скот вернути із того яйця: верне та й верне.
5) Сваливать, свалить, сбрасывать, сбросить. Пшенишне, гречишне — верни вмісто.
Виступцем Cм. виступець 1.
Гавкнути, -кну, -неш, гл. Однокр. в. отъ гавкати. У дворі гавкнуло цуценя.
Дря́глий, -а, -е. Ветхій, подгнившій, изношенный. Дерево дрягле. Грубка дрягла. Cм. драглий.
Іголий, -лия, м. іголийка, -ки, ж. = іговна.
Кепсько нар. Худо, плохо. То кепсько, що не купив соли.
Невиворотно нар. Трудно для произношенія. У вас так невиворотно говорять.
Пристай, -тая, м. Тотъ, который къ чему либо пристаетъ, присоединяется.
Розджохатися, -хаюся, -єшся, гл. Разсвирѣпѣть.
Стадечко, -ка, с. Ум. отъ стадо.