За пред. 1) За. Пливе човен води повен, а за ним весельце. Мет. 16. На в-городі вишня, за в-городом дві. Мет. 47. Продав сестрицю за тарель, русу косу за шостак. Мет. 195. Виплакала карі очі за чотирі ночі. Мет. 6. Ой паничу, паничу, я вас за чуба посмичу. Ном. № 1162. За сеє Бог не повісить. Ном. № 114. Заїхав за Дунай, та й додому не думай. Ном. № 708. Тоді салдат за лопату та до грошей (закопаних). Грин. І. 127. 2) По причинѣ; изъ-за. Рада б тебе одвідати, да не можу за темними лугами, за широкими степами, за бистрими ріками. Дума. За лихими людьми та за ворогами гуляти не вільно. Н. п. Їхав у Крути сина відвідати, бо на Різдво його за холодом не привозили. Св. Л. 94. 3) — чим, ким. При чемъ, комъ; при помощи, содѣйствіи, работѣ кого. За дурною головою та й ногам лихо. Ном. № 6682. Думала бути за ним пані. Мет. 237. За хорошим чоловіком жінка молодіє. Н. п. Без мене ти не зробиш, любий царю, не так то зробиш, може, і за мною. К. ЦН. 205. За нею й скотина плодиться, за нею й дробина водиться. Г. Бар. 371. вся робо́та за (ким). Вся работа на (комъ). Свекруха тільки піч випите, а то вся робота за мною. Черн. у. жаль за ким, чим. Жаль кого, чего. Мені жаль за сином. Св. Л. 322. говори́ти за ким. Говорить въ защиту кого. Говорим на вовка, але за вовком щось треба сказать. Ном. № 6737. 4) При (о времени), во (время). Не за нас се стам, не за нас і перестане. Ном. № 687. За Хмельницького Юрася пуста Україна звелася, а за Павла Тетеренка — не поправиться й теперенька. Ном. № 13440. Дай же, Боже, — козаки промовляли, — за гетьмана молодого жити як за старого. АД. II. 124. За мене, то вже в дворі жили ми спокійненько. МВ. (О. 1862. III. 34). За тепла ще попорав усе в дворі. Харьк. За години покосили сіно. Харьк. Наш господарь дозорця, вижав жито за сонця. Грин. III. 671. Ми старі, та ще помремо: тебе треба за доброго ума оженити. Г. Барв. 201. 5) Черезъ (о времени); въ теченіе. За тиждень — Великдень. Марк. 4. Мати дочку за рік не пізнала, мати дочку старою назвам. Н. п. Вже не скоро, мало не за рік, бачу в церкві вдову. Г. Барв. 377. За тиждень замість чорних стогів жовтіли високі ожереди соломи. Мир. Пов. І. 111. 6) О, объ. За вовка помовка, а вовк у хату. Ном. № 5769. Не скажу тобі за корови нічого. Мет. 264. За любощі спом'янули. Лавр. Я за тебе й забуду. Лавр. А козаченьки за віру дбають. Млр. л. сб. 181. Коли б там не огляділись іще за мене. МВ. (О. 1862. III. 43). 7) По. Дурна дівчина нерозумная за козаченьком плаче. Лавр. 51. 8) По, вслѣдъ, (о водѣ) по теченію. Пішло за вітром. Ном. № 1906. Та дав мені таку долю, та й та пішла за водою. Іди, доле, за водою, а я піду за тобою дівчиною молодою. Мет. 57. 9) На. Що в дівчат ума й за шеляг нема. Лавр. 121. Иногда переводится безъ предлога родительнымъ падежемъ. Старий оселедьку, не стоїш за редьку. Н. п. Такий молодші, що не варт і за старого. 10) При сравнительной степени: чѣмъ, нежели (или же переводится родительнымъ падежемъ). Що солодче за мед? Чуб. За нас розумніший. Чуб. Твоя Наталка краща за всіх. Мет. 303. Лети, лети, соколоньку, поперед нас, занеси там вістоньку перше за нас. Мет. 171. 11) Переводится творительнымъ падежемъ: вмѣсто, какъ, въ качествѣ. У мене дванадцять літ за джуру пробував. Мет. 413. Чужої дитини не май за свою. Ном. № 1196. Черешину за крижа уткнули. Чуб. Я втомилась, хиба ти йди за мене. Чуб. Ляха-бутурлака не рубайте, между військом для порядку за яризу військового зоставляйте. АД. І. 215. Хочу тебе за дружину взяти. Мир. Л. сб. 220. Скриня моя за стіл провить. Г. Барв. 435. Порається всюди за видющу. Г. Барв. 370. Одяглась за старчиху. Грин. II. 177. Чужая біда за играшку. Ном. № 2341. За короля обібрали. 12) за ру́ки да́ти гро́ші. Cм. рука. 13) за все га́разд, до́бре. Все хорошо. За все гаразд, пане Саво, тільки одно страшно: виглядають гайдамаки із-за гори часто. Млр. л. сб. 198.

Залої́тися, -лою́ся, -ї́шся, гл. 1) Засалиться. Н. Вол. у. 2) Облѣпиться чѣмъ. Залоївся камінь, бо зерно було сире, то мов тістом замазав хто. Канев. у.

Золотавий, -а, -е. Золотистый. Прегарні золотаві сни. Млак. 95.

Лінува́тися, -нуюся, -єшся, гл. Лѣниться. «Поможи, Боже!» — А ти не лінуйсь, небоже! Ном. № 9943. Я їй щиро робила, не лінувалась і слухняна була. МВ. І. 29.

Переправа, -ви, ж. Переправа. Як до Дністра прибували, через три перевози переправу мали. АД. II. 103. Ой пішли чумаки в дорогу, дійшли вони до перевозу. Один каже: річенька мала, другий каже: худа переправа. Чуб. V. 1039.

Пересідлати Cм. пересідлувати.

Перехрещувати, -щую, -єш, сов. в. перехрести́ти, -щу́, -стиш, гл. Выкрещивать, выкрестить. Жида перехрести та й голову одотни. Ном. № 905.

Побожність, -ности, ж. Набожность, благочестіе. К. Кр. 13. З побожности своєї пожертвував на церкву сто рублів. Волч. у.

Покупляти, -ля́ю, -єш, гл. = покупувати. У нашої да Ганночки в подолі мережки, покупляв їй да Яковко про свят день сережки. Чуб. III. 131.

Шкура 2, -ри, ж. 1) Шкура, кожа. З одчого вола двох шкур не деруть. Ном. № 7472. Пошився в собачу шкуру. Ном. № 2910. Жвавий, аж шкура на ньому говорить. Ном. № 5764. В одну шкуру. Крайне настойчиво (хотѣть, добиваться чего). Чіпка розвередувався: «Їсти та й їсти, бабо!» В одну шкуру: «їсти!» Мир. ХРВ. 33. Затялись в одну шкуру: давай рощот! — і дав. Мир. ХРВ. 259. 2) Бранное: женщина легкаго поведенія. Ум. шкурка, шкурочка.