Відпірати Ii, -раю, -єш, сов. в. відперти, відіпру, -преш, гл. 1) Отпирать, отпереть. Скрипливії ворітечка, не можу відперти. 2) Отражать, отразить, дать отпоръ, отогнать. Смерти не відперти. Насилу відперли його. 3) Относить, отнести (тяжелое что либо).
Лицюва́ння, -ня, с. Перелицовываніе.
Паламарчук, -ка, м. Молодой пономарь.
Полиціян, -на, полиція́нт, -та, м. Состоящій на полицейской службѣ, полицейскій. На пляцу нема нічого, хиба який духовний до консисторії протягне та полиціян свариться. Иди по полицияна.
Пообмощувати, -щую, -єш, гл. То-же, что и обмостити, но во множествѣ.
Професорувати, -ру́ю, -єш, гл. Быть профессоромъ.
Розсільниця, -ці, ж. Родъ щей изъ кислой капусты и кукурузной муки.
Сцяч, -ча, м. Урильникъ.
Тересувати, -су́ю, -єш, гл. Думать, размышлять? Ой я сую, тересую, де ся любка діла: ци у море утонула, ци в гай полетіла.
Шелудівка, -ки, ж. Родъ писанки съ орнаментамъ изъ неповної рожі.
