Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

звикати

Звика́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. зви́кнути и зви́кти, -ну, -неш, гл. Привыкать, привыкнуть. Хто не звик правди поважати, той завше ласий панувати. Ном. № 1132.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 130.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗВИКАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗВИКАТИ"
Бийстрик, -ка, м. Быстрое теченіе въ рѣкѣ. Кіев.
Гаджуґа, -ґи, ж. Молодая смерека вышиной до трехъ метровъ. Шух. І. 176.
Лахмай, -мая, м. Оборвышъ. Піди, голяк, піди, лахмай, піди сполощися. Чуб. V. 1042.
Повивершувати, -шую, -єш, гл. Закончить кладку стоговъ.
Позавалюватися, -люємося, -єтеся, гл. Обрушиться (во множествѣ).
Пооблазити, -жу, -виш, гл. То-же, что и облізти, но во множествѣ.
Порозставатися, -таємо́ся, -єте́ся, гл. Разстаться (о многихъ).
Приожеледитися, -диться, гл. безл. Наступить гололедицѣ. Міусск. окр.
Розсолити Cм. розсолювати.
Хожалий, -а, -е. Привыкшій къ ходьбѣ, неутомимый въ ходьбѣ. Вх. Зн. 76.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗВИКАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.