Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

звеніти

Звені́ти, -ню́, -ни́ш, гл. = дзвеніти. Текла річенька, звеніла. Чуб. III. 150.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 128.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗВЕНІТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗВЕНІТИ"
Дідо́чок, -чка, м. Ум. отъ дідок.
Домо́вний, -а, -е. Условленный.
Заси́лити Cм. засилювати.
Любому́др, -ра, м. Мудрецъ. Ти засвітив, любомудре, світоч правди, волі. Шевч. 237.
Молитвува́тися, -вуюся, -єшся, гл. Подвергаться обряду молитвин.
Навсо́нні нар. Ha солнечной сторонѣ, на освѣщенномъ солнцемъ мѣстѣ. Посіяв гречку навсонні. Харьк.
Пояснити Cм. поясняти.
Спізнавати, -наю, -єш, сов. в. спізна́ти, -на́ю, -єш, гл. Узнавать, узнать. Бога в Тройці спізнала. Чуб. І. 181. Брат сестри не спізнав. Чуб. V. 918.
Тискавиця, -ці, ж. Кровавый понось. Ровен. у.
Фрасуватися, -суюся, -єшся, гл. Сильно безпокоиться, тревожиться, печалиться. Най ся мама не фрасує. АД. І. 85.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗВЕНІТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.