звичений
Зви́чений, -а, -е. Пріученный. У неї потно діти звичені. Вони до сього звичені.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 131.
Том 2, ст. 131.