Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

звичений

Зви́чений, -а, -е. Пріученный. У неї потно діти звичені. Черниг. у. Вони до сього звичені. МВ. (О. 1862. III. 52).
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 131.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗВИЧЕНИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗВИЧЕНИЙ"
Жертовник, -ка, ж. Жертвенникъ (въ алтарѣ). Черк. у.
Конклав, -ву, м. Конклавъ. Шевч. (1883), 199.
Лагодливий, -а, -е. Сговорчивый, миролюбивый. Харьк.
Окраєць, -йця, м. Горбушка хлѣба. Ззів окраєць хліба. Ном. № 12217. Ум. окрайчик.
Позагарбувати, -бую, -єш, гл. Заграбастать (многое).
Поперетанцьовувати, -вуємо, -єте, гл. То-же, что и перетанцювати, но во множествѣ.
Розіпнути, -ну, -неш, гл. = розіпясти.
Сполохати, -хаю, -єш, гл. = сполошити. Сполохав пташку в вишневім садочку. Левиц. І. Нащо ти її так сполохав? Кв.
Сухостій, -сто́ю, м. Усохшее на корню дерево.
Фарбувати, -бую, -єш, гл. Окрашивать, красить. Желех. Cм. хварбувати.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗВИЧЕНИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.