Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

звичайний

Звича́йний, -а, -е. 1) Обыкновенный. 2) Вѣжливый, приличный. Була звичайна, поважала людей і гріха боялась. Хата, 166. Труби на пса — на чоловіка звичайне слово. Ном. № 3500. Ум. звичайне́нький.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 130.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗВИЧАЙНИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗВИЧАЙНИЙ"
Безсчастя, -тя, с. и пр. = безщастя.
Виорати, -ся. Cм. виорювати, -ся.
Доло́к, -лку, м. Ум. отъ I. Діл.
Загляда́ння, -ня, с. Засматриваніе, заглядыванье.
Нечисто нар. Нечисто, грязно.
Окови, око́в, ж. мн. Оковы. Шевч.
Підкаджувати, -джую, -єш, сов. в. підкадити, -джу́, -диш, гл. Подкаживать, подкадить, подкурить.
Прянистий, -а, -е. = пряний. Желех. Прєниста худоба. Вх. Зн. 57.
Сіруватий, -а, -е. = сірявий.
Хомутний, -а, -е. Относящійся къ хомуту. Желех.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗВИЧАЙНИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.