Зво́дити, -джу, -диш, сов. в. зве́сти́, -веду́, -де́ш, гл. 1) Сводить, свести. Зводь помалу дитину з рундука. З поклоном низесеньким панну з коня зводить. Катерина з болящої і очей не зводить. — з ро́зуму, з ума́. Сводить съ ума. Чоловік не дасться, — лише раз з розуму звести. Дайся мені, дівча, на підмову, — виведу тя з гаю на дорогу. — Жебим мала день і ніч блудити, то ся не дам з розуму зводити. Нема впину вдовиному сину, що звів з ума дівку сиротину. Аж він мене молодую із умочка зводить. — з сві́ту. Погубить. Поки будуть у його оці хорти, поти Івана ми не зведемо з світу. — з хазя́йства. Сдѣлать бѣднымъ, разстроить чье-либо хозяйство. Дивиться баба збоку, як дідові щастить, та аж розривається з досади. Стала думати, як би звести його з хазяйства. «Видушу йому курей!» 2) Взводить, взвести. Звів його на високу гору. 3) Поднимать, поднять. До вас не встане, голови не зведе. Не посмів і очей звести на Зіньку. Без трепету зведеш на його очі. Як шабелькою звів, — Львів ся поклонив. Звів корогву. Лисий віл усіх людей звів. 4) Сводить, свести вмѣстѣ, соединить. Дякую тобі, що звів мене з Марком. А зведи їх очі на очі. Слава ж тобі Шафарику во віки і віки, що звів єси в одно море слав'янськіг ріки. зве́сти бро́ви. Нахмуриться. 5) Обманывать, обмануть, обольщать, обольстить, искушать, искусить. Та вже третій вечір, як дівчина зводить, казала: вийду, а тепер не виходить. Чорт не спить, але людей зводить. Так ви мене звели в моїй надії. звести дівку. Обольстить и бросить дѣвушку. 6) Портить, испортить. Бо треба дать у полі раду, щоб діла не звести. звести ві нащо. Погубить. Чи се і ти пустивсь в ледащо, що хочеш нас звести ні на що? зво́дити пі́сню. Сбиваться въ мелодіи. 7) Истреблять, истребить. Не можна сарани зводить... гріх за се. Тільки готове зводить. 8) — дух. Переводить, перевести духъ, дышать. Припадає к сирій землі, теплий зводе дух. 175. А ви дайте мені дух звести. 9) — очи́ма. а) Взглядывать, взглянуть, бросить взглядъ, посмотрѣть. Ой не видно того села, тілько видно хрести, туди мені любо-мило оченьками звести. б) Смыкать, сомкнуть глаза. Як зведу очима, а воно як шпигне, то аж крикну. 10) — на о́чі. Обращать, обратить чье вниманіе на что. Звожу на очі їй чимало таких, що любили та й покинули.
Кожушаночка, -ки, ж. Ум. отъ кожушанка.
Корне нар. Покорно. Просили дєді і нені і я вашеці прошу, бисьте були ласкаві на коровай, корне-покорне, клінно-поклінно. бардзо покорне! (Одно изъ свадебныхъ приглашеній).
Крашанка, -ки, ж.
1) Окрашенное пасхальное яйцо. На великдень, на соломі проти сонця, діти грались собі крашанками. Де той у Бога великдень, а він уже із крашанками!
2) Лицо вообще. Низом у крашанки буде жовток, а верхом буде лушпайка. Ком. І. Ум. крашаночка.
Підшивайло, -ла, м. Подлипайло. То підшивайло — підлижеться.
Подружжя, -жя, с. 1) Супружество, бракъ. Од сього подружжя народився Єремія. 2) Мужъ, жена; пара (супружеская). Стали сини до розуму дохожати, стали собі молоде подружжя мати. Ми, бачите, шукаємо для нашої дівчини подружжя. Ум. подружжячко. Не травиця ноги спутала, не росиця очі вибила. Спутало мене замужжячко, невірне мов подружжячко. .
Посатаніти, -ні́ю, -єш, гл. Разъяриться, прійти въ бѣшенство. Дідона гірко заридала, із серця аж волосся рвала... запінилась, посатаніла.
Похрестити, -щу́, -стиш, гл. Окрестить (многихъ). Може б ти мені діти похрестив? Вікна похрестила.
Присилатися, -лаюся, -єшся, сов. в. прислатися, -шлю́ся, -шлешся, гл. Присылать сватовъ. Ой хоч сватай, хоч не сватай, та хоч присилайся, а щоб слава не пропала, що рік ти кохався.
Тратувати, -ту́ю, -єш, гл. Портить, топтать. Тратує озимину худоба, бо земля мокра.
