Векнути, -ну, -неш, гл. Издать звукъ: ве. З усього маху стусонула Колісника міжи плечі, — той векнув.
Вовниця, -ці, ж. = вовна. Виженемо овечки, щоб по гірці не ходили, діток малих не будили, щоб вовниці не губили. Сінце під його підстилала і теплу вовницю з руна.
Геній, -нія, м. Геній. Не чути в його словах дихання генія.
Жо́вклий, -а, -е. Пожелтѣвшій.
Косильки, -льок, ж. мн. Раст. = сокирки.
Крисаня, -ні, ж. Шляпа. Мій милий в крисані. Ум. крисанечка. Іздоймила крисанечку та й поцілувала.
Пестряк, -ка, м. Родъ паразитнаго растенія. Узять пестряків, що на липовім дереві виростають.
Підтроюдити, -джу, -диш, гл. Науськать, настроить. Не в чім старий росходився, — аж то його панич підтроюдив.
Чикало, -ла, с. = чапавка.
Чорнопірка, -ки, ж. Птица съ черными перьями. Ум. чорнопірочка. Ой галочки-чорнопірочки круту гору вкрили.
