Верхлюк и верхляк, -ка, м. Дикій поросенокъ.
Грабе́вно, -на, с. = Грабильно.
Заторохкоті́ти, -кочу́, -ти́ш, гл. Загрохотать, застучать.
Клепати, -па́ю, -єш и клеплю, клеплеш, гл.
1) Ковать. Коваль клепле, поки тепле.
2) Отпускать косу. Тне косарь, не спочиває. Не клепає коси. Де теє ще у Бога літо, а він уже косу клепа.
3) Бить, звонить в колотушку.
4) Бить. Як почав він мужика то в той висок, то в сей — клепа, клепа — йому, сердешному, аж очі помутились, а той клепа. о) Клеветать. Поніміють, що клепали, гордим серцем промовляли.
6) клепати язиком. Говорить вздоръ.
Мандрі́вний, -а, -е. Странствующій; захожій.
Нуда, -ди́, ж. 1) = нуд 1. Де люде, там нуди. Що там росказувати? Нуда така! Коли б я була така погана, як оце дзеркало показує, то я б з нуди вмерла б. 2) = нуд 2. Серце б'ється, дак нуда така візьме.
Повідправляти, -ля́ю, -єш, гл.
1) Отправить, отослать (многихъ). До людей діти поодправляю.
2) Окончить служеніе въ церквяхъ. Скрізь по церквах уже повідправляли службу Божу.
Погладити, -джу, -диш, гл. Погладить. Погладив проти шерсти.
Сорочини, -чин, ж. = сороковини.
Цегельників, -кова, -ве Принадлежащій кирпичному мастеру.
