Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

слідець

Слідець, -дця, м. Сыщикъ. І порішили вони чи так, чи инак, не жалуючи нічого, зловити отамана, і вирядили шукачів та слідців. МВ. ІІ. 29.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 151.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СЛІДЕЦЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СЛІДЕЦЬ"
Вертепний, -а, -е. Относящійся къ вертепу. Желех.
Вивертом нар. Ломанно. Отой якось кумедно вивертом говоре.
Жартівли́вий, -а, -е. Шутливый. Н. Вол. у. Вигадували витребеньки, бо жартівливі вже собі повдавались. О. 1862. IX. 71.
Зату́лочка, -ки, ж. Ум. отъ затула.
Зметюхкати, -каю, -єш, гл. Скомкать, смять, набросать въ безпорядкѣ. Вх. Лем. 420.
Карчило, -ла, с. Затылокъ.
Перевіяти, -вію, -єш, гл. Перевѣять. Грин. І. 167.
Переволочити IICм. переволочувати.
Підмурок, -рку, м. Основаніе стѣны, фундаментъ. Св. Л. 26.
Штатула, -ли, ж. Тѣлосложеніе, фигура. У моєї корови погана штатула. Міусск. окр.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова СЛІДЕЦЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.