Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

слідець

Слідець, -дця, м. Сыщикъ. І порішили вони чи так, чи инак, не жалуючи нічого, зловити отамана, і вирядили шукачів та слідців. МВ. ІІ. 29.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 151.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СЛІДЕЦЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СЛІДЕЦЬ"
Дробови́к, -ка, м. Охотничье ружье. Аф. 394. Ум. дробовичо́к.
Заможне́нький, -а, -е., Ум. отъ замо́жний.  
Згада́ти, -ся. Cм. згадувати, -ся.
Красітка, -ки, ж. = красотка. Желех.
На́кидом нар. Насильно, по принужденію. Робота накидом.
Поділити, -ся. Cм. поділяти, -ся.
П'ятикутник, -ка, м. Пятиугольникъ. Желех.
Роспиндитися, -джуся, -дишся, гл. Разважничаться, заважничать, надменность показать.
Фолоситися, -ситься, гл. безл. = щастити. Вх. Зн. 75.
Шкандибки, -бок, ж. мн. Родъ дѣтской игры. КС. 1887. VI. 476.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова СЛІДЕЦЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.