Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

слідець

Слідець, -дця, м. Сыщикъ. І порішили вони чи так, чи инак, не жалуючи нічого, зловити отамана, і вирядили шукачів та слідців. МВ. ІІ. 29.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 151.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СЛІДЕЦЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СЛІДЕЦЬ"
Гура́льник, -ка, м. Работникъ на винокурнѣ. Левч. 135.
Жива́ти, -ва́ю, -єш, гл. Поживать. Праведно в миру живали. Котл. Ен.
Забенкетува́тися, -ту́юся, -єшся, гл. Запироваться. Аф.
Закропи́ти Cм. закропляти.
Засі́бни́й, -а́, -е́ 1) Зажиточный, со средствами. Хиба котрий засібний, то не купував голодного року хліба. Камен. у. 2) Объ одеждѣ: просторный. Гол. Од. 18.
Кайданник, -ка, м. Закованный въ кандалы.
Полуботок, -тка, м. Полусапожекъ, ботинокъ.
Попелитися, -лю́ся, -лишся, гл. Рыться въ землѣ, въ сорѣ (о курицѣ). Вх. Уг. 261.
Постарчати, -ча́ю, -єш, гл. = постачати.
Хитючий, -а, -е. 1) = хисткий 1. Се хитючий човен. Волч. у. 2) = хисткий 3. Яка хитюча гілька. Нѣжин. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова СЛІДЕЦЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.