Дебе́лий, -а, -е. 1) Дебелый, плотный, толстый. Я вже був (тоді) дебелим парубком. Важко рушили з місця дебелі воли. На княжому дебелім тілі глибокії на ладо рани. Дебеле сукно. 2) У Шевченка: тяжелый (о горѣ). (Бог) поможе лихо донести і поховать лихе, дебеле в хатині тихій і веселій. Ум. Дебеле́нький, дебеле́сенький, дебельне́нький.
Живу́чість, -чости, ж. Живучесть.
Зализа́ти Cм. зализувати.
Їздун, -на́, м. Ѣздокъ. А чи довго туди їхати верхи? — Хто його зна, — як який їздун.
Конечно нар. = конечне.
Неощадний, -а, -е. Небережливым.
Повихатися, -хаюся, -єшся, гл. Покачаться. Ходім же, вибіратимеш собі сужену; та гляди, як не вибереш, — твоя голова отам на коляці повихається.
Попіддрочувати, -чую, -єш, гл. Подзадорить (многихъ). Попіддрочувала своїх братів так, що вони й завелися з моїми братами лаятися, а далі й биться.
Чертіж, -жа, м. зоол. Myoxus nitela.
Шпара, -ри, ж. 1) Щель, пазъ, трещина.2) мн. Острая боль въ пальцахъ отъ мороза. Конот. у. Аж шпари зайшли — такий мороз. Шпари одійшли. Прекратилась боль въ пальцахъ отъ мороза, а переносно — прекратился чей либо страхъ или вообще стѣсненное состояніе. Лист той хвата, з сміхом чита, бо одійшли шпари. Гарасько тут оледенів і спершу не сказав ні слова, язик отерп, замерла мова, мов камінь сердечко нагнів, а страх і спутав, і зв'язав. Як одійшли ж потроху шпари.... здихнув він тяжко і казав. Ум. шпарка, шпарочка.