Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

галабурда

Галабурда, -ди 1), ж. Дебошъ, дебоширство, буйство. Волынск. 2) м. = галабурдник. Желех.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 267.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГАЛАБУРДА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГАЛАБУРДА"
Бакалійник, -ка, м. Торговецъ бакалейными товарами.
Бичик, -ка, м. Ум. отъ бич.
Да́як нар. Какъ нибудь. Вх. Лем. 409.
Драгу́нський, -а, -е. Драгунскій. У їх драгунська совість. Ком. № 3170.
Завола́ти, -ла́ю, -єш, гл. 1) Позвать, пригласить. Заволав у шинок на могорич до поради. Полт. Вже ї мати заволала. Гол. III. 67. Ось вам Степана в хату заволала. Черн. у. 2) Воскликнуть, завопить. Тогді жиди рандарі горким голосом заволали. Н. п.
Небіль, -лю, м. Крупный камень песчаникъ (не битый). Мнж. 186.
Послужанка, -ки, ж. Служанка. Я в його послужанкою. Чуб. II. 20.
Твердошкурий, -а, -е. Толстокожій. Шейк.
Трибратній, -я, -є. Принадлежащій тремъ братьямъ. Київським шляхом верби похилі трибратні давні могили вкрили. Шевч.
Шпилик, -ка, м. Ум. отъ шпиль.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГАЛАБУРДА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.