Відтинати, -на́ю, -єш, сов. в. відтяти, -дітну, -неш, гл. Отсѣкать, отсѣчь, отрубливать, отрубить. Вона йому голову відтяла. відтяти пелену. Отрѣзать подолъ — наказаніе женщинѣ за прелюбодѣяніе. А з Марсом чи давно піймавши, Вулкан їй пелену відтяв? річ відтяло (кому, у кого). Не въ состояніи заговорить, отняло языкъ.
Дзиґа́рок, -рка, дзиґа́р, -ра, м. = Годинник. Чаще во мн. ч.: дзиґарки. Знає ту високу з дзиґарками дзвіницю.
Жидови́н, -на, м. = жид. Ішла Марія крутим бережком, зостріло її три жидовини.
Загоря́нин, -на, м. Живущій за горой.
Клусувати, -су́ю, -єш, гл. Гнать рысью. Клусує коня.
Кришанець, -нця́, м. Родъ пряника. Солодкі кришанці медові.
Муче́ння, -ня, с. 1) Мученіе. 2) — боже. Страсти Господни. Одну пісню о Божім рождению, другу — о Божім мученню.
Понапаковувати, -вую, -єш, гл. Наложить во что, набить, напаковать (во множествѣ).
Прачка, -ки, ж. Прачка. І швачка, і прачка, і пряха. Літом і качка прачка. Ум. прачечка.
Цівати, -ваю, -єш, гл. Пищать (о цыплятахъ).
