Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

галичанка

Галичанка, -ки, ж. Жительница Галиціи. Желех.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 268.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГАЛИЧАНКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГАЛИЧАНКА"
Головоїд, -да, м. = людоїд? Гол. ІІІ. 40.
Зстарити, -рю, -риш, гл. Состарить. Нужда мене зстарила і зв'ялила. МВ. І. 30.
Парубіка, -ки, м. Молодой парень. Був парубіка в тому селі вбогий. Г. Барв. 189. Охрім догадливий був парубіка. Гліб. Ум. парубічка. О. 1861. VIII. 19.
Повинен, -нна, -не = повинний. Скарай, Боже, хто з нас винен, хто не любить, як повинен. Грин. III. 242. Я царь — ти повинен мене слухати. Рудч. Ск. II. 159.
Поквільно нар. 1) = покволом. 2) Свободно, льготно. Не знаю, як у вас, каже, а в нас дак і геть то стало поквільно панським. О. 1862. VI. 58.
Признатний, -а, -е. Выдающійся, замѣтный. Попова хата у селі признатна. Павлогр. у.
Субітній, -я, -є. Субботній. Не жаль мені меду й вина, а жаль мені дівування, субітнього заплітання. Чуб. V. 545. Субітнім штихом та на недільний лад. Ном. № 6655.
Утеня, -няти, с. Утенокъ. Плавле утеня, плавле сіреє. Мет. 149.
Фараґів, ґова, м. Топоръ. Вх. Зн. 74.
Чалапати, -паю, -єш, гл. 1) Шлепать по грязи. Желех. 2) Бѣжать рысью. Вх. Зн. 79.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГАЛИЧАНКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.