Відпіратися Ii, -раюся, -єшся, сов. в. відпертися, відіпруся, -прешся, гл. 1) Отпираться, отпереться (о запорѣ). 2) = відмагатися 1. Відпірайся, мій синочку, що коника та й не маєш.
Галювати, -люю, -єш, гл.
1) Тащить судно противъ воды людьми или лошадьми.
2) Рыскать. Галювали ціле літо по полю.
3) Пустовать, быть незанятымъ. Чого в тебе город галює, — хиба нема чого посадити?
Же́бри, -рів, м. мн. Нищенствованіе, попрошайничество, прошеніе милостыни. піти на жебри. Пойти нищенствовать. Пішов дід на жебри, та не мав у що хліба класти.
Загуря́тися, -ря́юся, -єшся, сов. в. загу́ритися, -рюся, -ришся, гл. Развлекаться, развлечься чѣмъ-либо и забыть о нужномъ, задержаться, замѣшкаться изъ-за этого.
На́дмір I, -ру, м. 1) Чрезмѣрность. 2) Высокомѣріе, гордость. Прислухались... до красомовних сеймових докорів «можним панам, земним богам», за їх безумний надмір.
Попукатися, -каємося, -єтеся, гл. Лопнуть (во множествѣ). Варити, покіль ячмінь попукається.
Потахати, -ха́ю, -єш, сов. в. потахнути, -хну, -неш, гл.
1) Тонуть, потонуть, погрузиться. Потах в воду.
2) Убывать, убыть. В коновочці все мід потахає, вже дівчині розуму не стає.
Проквиляти, -ля́ю, -єш, сов. в. проквили́ти, -лю́, -ли́ш, гл.
1) Плакать, стонать, простонать.
2) Кричать, прокричать (преимущественно жалобно. О нѣкоторыхъ звѣряхъ и птицахъ). Вовки-сіроманці квилять-проквиляютъ. Там сидить ясен сокіл-білозерець, жалобненько квилить-проквиляє.
Тайстерка, -ки, ж. Ум. отъ тайстра.
Цаперка, -ки, ж. Заступъ.
